Четвер 27 тижня

Євангеліє

Лк.18,31-34

«Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього, і, бичувавши, уб'ють його, та третього дня він воскресне»

Нам дуже непросто переносити різні несправедливості в нашому житті, переносити різні зневаги, різні образи, дошкулюючі ситуації, ті чи інші болючі ситуації, які ми переживаємо. Але ми здебільше сприймаємо це як щось немов би припадкове. Ми забуваємо собі, що коли хочемо бути гідними учениками Христовими, то мали би пройти тою самою дорогою, яку пройшов Христос.

В нашому народі кажуть: «Бог терпів і нам велів». Не може існувати дороги до воскресіння без терпінь, без Голготи. Не можна до Царства Небесного десь проскочити через задні двері. Дорога до Царства Небесного, дорога до буття з Христом йде завжди через Голготу.

Читаємо у Святому Писанні: «Хто з Христом терпів, той з Христом воскресне». Тому, коли приходять ті чи інші труднощі в нашому житті, будьмо свідомі, що десь все це Бог дав в наше життя, побачмо за тим Бога і нам стане одразу легше. Прийнявши ті чи інші труднощі і випробування, зможемо стати ближчі до Христа і його страждань, а тоді станемо учасниками його воскресіння!

Апостол

1 Тим. 6, 17–21

«Щоб не неслись думками вгору та не надіялись на нетривке багатство, лише на Бога, який щедро дає нам усього для вжитку»

Апостол Павло взиває до нас до того, щоб ми, чи багаті, чи бідні, чи впливові, чи не маємо впливу у суспільстві, щоб ми повсякчас надіялись на Бога. Не на багатства, не на тих чи інших людей, а на Бога. Бо все інше земне, є крихке і нетривале. Сьогодні ми при владі, а завтра – без влади, сьогодні здорові і сильні, а завтра – хтозна як буде, сьогодні можемо похвалитися статками, але чи так буде вічно?

Один Бог незмінний. Тому якщо ми уповаємо на Бога, то маємо завжди сталість, стабільність, вподібнюємось до Нього і в цих Його рисах. І вже, незалежно від свого становища в суспільстві, стаємо носіями того Божого миру, який веде до Божого Царства.

У сучасному світі нелегко жити відсторонено від усіх земних багатств і можливостей, але християнин, навіть тоді, коли Бог йому доручає багатство, чи становище у суспільстві, має займати вірну поставу щодо цього. Він знає, як використовувати все так, щоб наближатись до Божого Царства і наближати інших!

+Венедикт