Понеділок 28 тижня

Євангеліє

Лк. 19, 37–44

«Кажу вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння».

Не так давно, за комуністичних часів, влада хотіла, щоб Церква мовчала. І зовнішньо виглядало, що наша Церква була практично знищена, здавалося, що цій імперії ніхто не зможе ніщо зробити. Але бачимо, що сталося з Радянським Союзом.

Відтак знаємо, що Бог є сталий, і ніхто не може стати до війни з Богом, бо позаяк Бог незмінний, а все інше зміне. Саме Господь, без сумніву, берегтиме свою Церкву. І оскільки Бог прагне промовляти до серця кожної людини – чи в комуністичні, часи чи тепер – то Він робить усе, щоб людина почула.

Якщо треба, щоб ми почули, то може статися щось таке, про що Господь каже, що: «Каміння кричатиме». Як в нас народі кажуть: «Поки грім не загримить – чоловік не перехреститься». Бог хоче спасіння людини, хоче добра для кожної особи. Тому маємо бути свідомі, що Бог промовляє у нашому житті, і бути уважним до того, що Бог хоче нам сказати тією чи іншою подією. Бо Бог завжди говорить!  

Апостол

2 Тим. 2, 20–26

«Слузі ж Господньому слід бути не сварливим, а до всіх привітним»

Знаємо, що до різних людей ми по-різному ставимось: з одними нам приємно бути з перших хвилин знайомства, інших – можемо уникати чи непривітно реагувати на їхню появу. На це впливає дуже багато чинників, свідомих та не свідомих. Апостол же нам вказує на важливу річ – бути привітними до всіх, до кожної людини, яку послав нам Господь.

Кожна людина без виключення очікує привітності, доброти, кожна людина цілковито інакшою стає, коли ми до неї ставимось з любов'ю, з миром. Спробуймо у своєму щоденному житті уникати стереотипів, які ми маємо щодо когось, а все більше стараймось бути відкритими на кожну людину.

Якщо кожну людину будемо готові прийняти, допомогти, усміхнутися, сказати добре слово, добре думати про неї, то ця привітність завжди повернеться до нас. Можливо, не усі і не відразу ставитимуться до нас так само, але Бог знає серце кожного, тому найголовніше те, що за наші старання нам буде нагорода на Небі!

+Венедикт