Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Вівторок 28 тижня

Євангеліє

Лк. 19, 45–48

«Дім Мій – дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбишак».

Господь каже: «Ви – храм Духа Святого»! Людина створена на образ Божий, Господь відбив, відобразив у ній Свій образ. Людина лише тоді почувається щасливою, коли вона є з Богом. Кожен з нас має досвід, коли він добре пережив молитву чи добре посповідався, свідомо прийняв тіло і кров Христа, тоді він відчуває Бога, відчуває повноту і нічого більше не потребує. Але ж коли ми цією свідомістю не живемо, то хочемо себе наповнити чимось іншим, але це «інше» ніколи нам не замінить Бога.

У нашій голові постійно щось «крутиться» – щось думаємо, щось плануємо. Навіть у храмі Божому можемо чимось іншим перейматися, аніж тим, щоб увійти у Божу присутність. І як Господь виганяв продавців з Єрусалимського храму, де було місце для поклоніння Єдиному Богу, так і ми маємо ввійти до храму своєї душі і придивитись, що там робиться і, звичайно, також виганяти звідти все, що нам перешкоджає поклонятися нашому Творцеві. Маємо мати свідомість, що це місце для Господа, що лише Бог може сповнити його так, щоб ми почувалися щасливими. Лише в Бозі людина може досвідчити радість, щастя і мир!

Апостол

2 Тим. 3, 16–4, 4

«Проповідуй слово, наполягай вчасно і невчасно»

Сьогодні апостол звертається до усіх нас, щоб ми проповідували Слово Боже, бо кожен з нас має цей обов’язок проповідувати. Згадаймо свій прихід до Христа – неважливо, чи ми народилися в християнській сім’ї, чи почули про Бога в зрілому віці, – це стало можливим лише тому, що нам хтось колись проповідував. Наші батьки чи наші друзі, знайомі, чи «випадкові» люди «показали» нам свою віру. Господь закликає нас так само передавати свою віру, ділитися нею, проповідувати, як Він закликав до цього своїх перших апостолів, обіцяючи, що кожен Його учень робитиме такі ж діла, як Він.

Апостол вживає, на перший погляд, незрозумілі для нас слова – «наполягай вчасно і невчасно». Вчасно – це тоді, коли люди хочуть почути цю проповідь, коли вони відкриті, готові до сприйняття. А невчасно – це тоді, коли люди, можливо, не хочуть чи неготові слухати Слово Боже, в цей же час наше християнське сумління не може мовчати на гріх.

Проповідувати про Христа всюди і повсякчас не означає моралізувати, повчати… Даймо людям власний добрий приклад, розкажімо їм про Христа і Його обітниці, нагадаймо, що Христос зробив для нас на хресті. Люди завжди спраглі Слова Божого, і навіть коли це заперечують, завжди є шанс, що зерно Божого слова знайде в них хоч трохи родючого ґрунту і проросте!

+Венедикт