Вівторок 31 тижня

Євангеліє

Мр. 10, 2–12

«Що, отже, злучить Бог, людина хай не розлучає»

У сучасному світі вже звичним стає, що особи, які взяли церковний шлюб, розходяться, а потім починають жити з іншими особами без шлюбу. Найчастіше у таких випадках з’являються закиди до Церкви – чому Вона така нечутлива до проблем цих осіб, а не раз і до Бога – чому Він такий жорстокий.

Мусимо пам’ятати, що жорстокість ніколи не була і не може бути рисою Бога, бо Бог є Любов, а відтак – ні рисою Його Церкви, бо Вона Його Невіста. І принцип, за яким Бог підтримує на життєвій дорозі тих, які взяли шлюб в Церкві, такий: коли Господь благословив мій намір жити до кінця свого життя з тою особою, якій я даю клятву, то Він потім і дає мені сили.

Адже, по-перше, сам Бог дає мені цю особу, і важливо пам’ятати, що це не випадковість, по-друге, Він серйозно сприймає мої наміри, саме тому хоче бути Тим, Хто опікується нашим подружжям, а по-третє, уділяє благодать жити разом, якою помножуються мої зусилля. Саме тому Церква виступає за нерозривність подружжя, яка вказує на Божі плани щодо саме цих двох осіб, що їм Господь дає свою благодать і ласку для спільного життя.  

Апостол

Євр. 12, 25–26; 13, 22–25
«Не відвертайтеся від того, хто промовляє»
У своєму житті щодня ми чуємо багато різних слів, звуків, до багатьох речей звикаємо. Наприклад, якщо живемо у будинку, поруч з яким ходить трамвай, то за якийсь час звикаємо до шуму, з яким він в черговий раз проїжджає. Так само звикаємо до багато чого в своєму житті. До того, що маємо поїсти, піти на працю, відвідати батьків. Навіть піти до храму чи помолитись, для нас стає звичкою. Як також до чиїхось зауважень, можливо не раз, і прикрих, стаємо звиклі. За таким нашим звичним усталеним життям є небезпека, що ми не почуємо Бога, Який промовляє до нас повсякчас через усі обставини нашого життя.
Важливо вдивлятися і вслухатися в усі обставини нашого життя, що відбувається і діється. Бо цілковито через усе це Бог хоче нам щось сказати. Вчімося за всіма подіями, людьми і обставинами, які є в нашому житті, побачити і почути Бога, бо Він постійно промовляє до кожного з нас.

+Венедикт