Четвер дев'ятнадцятого тижня

Євангеліє

Лк.6, 12–19

 «…Покликав своїх учнів і вибрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами»

 Кожен із нас може оповісти історію свого життя, своїх стосунків з Богом, своєї дороги до Бога. Може назвати тих чи інших осіб, які впливали на вирішальні ситуації в нашому духовному житті. І це, звичайно, правда, але не повна, бо усе дав у наше життя Бог, обставини, як також і тих осіб, які нам допомогли.

 Так само, коли говоримо про апостолів – то не вони вибрали Бога, а саме Бог їх вибрав і покликав. Це велика таємниця Божого покликання. Тому кожного з нас Бог кличе йти за собою в унікальний і неповторний спосіб,  кожному Бог дає цю спроможність і можливість, кожен до цього здатний. Але варто побачити всі ці події в нашому житті, не як набір випадковостей, але усвідомити собі, що в цьому всьому є Боже Провидіння – Бог нас обирає, приготовляє і робить спроможними іти за Ним саме в тих обставинах, де ми живемо і серед тих людей, які є навколо нас.   

Апостол

Фил. 1, 20 – 27

«Тягне бо мене на обидва боки… для мене бо життя – Христос, а смерть прибуток.»

У цьому розділі бачимо це роздвоєння у апостола народів. Коли він, пізнавши Господа, навернувшись, так прагне Його, що бажає повної зустрічі з Христом, яка стається після смерті. Цей приклад може стати в пригоді й тим, хто ще не знає свого Бога, бо може вказувати наскільки цінним є Господь для тих, хто Його запізнав.

Лиш тоді, коли ми досвідчимо Бога, впізнаємо Його, будемо прагнути Його понад усе, лиш тоді ми станемо спроможні передавати Його іншим. Бо лиш те, що ми маємо і посідаємо в Бога  можемо дати для інших людей..

+Венедикт