Розмова Папи з журналістами на борту літака
  • Срд, 15/07/2015 - 13:29

Вже традицією стала розмова Папи з журналістами на борту літака. У цей час вони мають нагоду поставити понтифіку запитання. Публікуємо кілька обраних запитань і відповідей понтифіка.

Слова Папи, які подаємо нижче не були відповіддю на поставлене кимсь запитання. Папа, завершивши відповідь на попереднє  запитання, додав: «Якщо панове дозволять, скажу щось, про що мене ніхто не питав; якщо забракне часу, то дам вам ще 5 хвилин. У вашій праці дуже важливою є герменевтика тексту. Текст не можна інтерпретувати на основі одного речення. Герменевтика має охопити цілий текст. Є речення, які слушно є ключами герменевтики, є й такі, які ними не є, вони є включенням або оздобленням. А значить, потрібно бачити весь контекст, бачити ситуацію, а навіть знати історію. Бачити історію у даний момент або, якщо говоримо про минуле, інтерпретувати факт з минулого відповідно до герменевтики того часу. Наприклад, Хрестові походи: інтерпретуємо Хрестові походи за допомогою герменевтики, як думали в ті часи. Ключем до інтерпретації якоїсь промови, будь-якого тексту є всебічна герменевтика. Я кажу це як допомогу для вас. Велике спасибі».   

Журналіст з Португалії поставив Папі таке запитання: Що Ваша Святість відчув, коли побачив той серп і молот, а на них Христа*, які подарував президент Моралес? Що з ним сталося?

«Це цікаво, я не знав про це; і навіть не знав, що отець Еспіналь був також різьбярем і поетом. Я довідався про це цими днями. Я це побачив, і це була для мене несподіванка. По-друге, це можна назвати мистецтвом протесту. Наприклад, кілька років тому у Буенос-Айресі була організована виставка хорошого, креативного скульптора Аргентини - вже не живого. Це було мистецтво протесту, і я пам'ятаю, що був витвір, який зображував розп'ятого Христа на пікіруючому бомбардувальнику. Це була критика християнства в поєднанні з імперіалізмом, що скидав бомби. Таким чином, по-перше: я не знав; по-друге: кваліфікую це як мистецтво протесту, яке, в деяких випадках, може ображати інших. По-третє, в цьому конкретному випадку: отець Еспіналь загинув у 1980 році. Це був час, коли теологія звільнення мала багато різних напрямків, і один з них використовував марксистський аналіз дійсності. До цієї течії належав о. Еспіналь. Так, про це я знав, тому що в той час я був ректором Богословського факультету і там багато про це говорили, про різні напрямки та їх представників. У тому ж році Генерал Товариства Ісуса, отець Аруппе, видав лист всього Товариства про марксистський аналіз дійсності в теології, трохи стримуючи цей напрямок, кажучи: ні, це дві різні речі, так не може бути, це не є правильним. А чотири роки потому, у 1984 році, Конгрегація доктрини віри оприлюднила перший маленький томик, першу декларацію у справі теології визволення, яка критикувала цю тенденцію. Потім вийшла друга, яка відкрила більш християнську точку зору. Спрощую. Зробимо герменевтику цього періоду. Еспіналь був у захваті від цього марксистського аналізу дійсності, але також і богослов'я, що використовує марксизм. З цього народився його витвір. Також вірші Еспіналя є свого роду протестом: це було його життя, його думка, це була особлива людина, наділена великим людським генієм, яка воювала в добрій вірі. Приймаючи таку герменевтику, я розумію його роботу. Для мене це не було образою. Але я повинен був зробити цю герменевтику, і кажу вам про неї, щоб не було хибних думок. Цей предмет тепер у мене з собою, він зі мною. Може ви чули, що президент Моралес побажав дати мені дві відзнаки: одна –  це вища нагорода Болівії, а друга –  орден отця Еспіналя, новий орден. Так от, я ніколи не брав жодного відзначення, це не в моїй натурі. Але він це зробив з доброї волі і прагнення зробити мені приємно. І я подумав, що це походить від народу Болівії. Я молився, і подумав: якщо я заберу їх до Ватикану, то вони потраплять до музею, і ніхто їх не побачить. Так що я подумав, що можу залишити їх у Марії з Копакабани, Матері Болівії, і ці дві отримані нагороди поїдуть до храму до Божої Матері. А Христа я взяв з собою. Спасибі».

*Папа отримав у подарунок відтворену копію роботи єзуїта отця Луіса Еспіналя (1932-1980), який був убитий «ескадроном смерті» незадовго до військового перевороту у Болівії.

Андреа Торнеллі запитав Папу Франциска, яке б послання понтифік хотів залишити для Церкви в Латинській Америці, яку роль може відіграти латиноамериканська Церква для світу?

Латиноамериканська Церква має велике багатство: це молода Церква, і це важливо. Ця Церква молода з відповідною свіжістю, а також з певною неформальністю, вона не дуже формалізована. Крім того, вона має багате і шукаюче богослов’я. Я хотів би додати сміливості цій молодій Церкві, і я думаю, що ця Церква може дати нам багато. Я кажу про те, що мене дуже вразило. У всіх трьох країнах, я підкреслюю – у всіх трьох, були довгі вулиці з батьками та матерями з дітьми: було дуже багато дітей. Ніколи не бачив так багато дітей, стільки дітей. Цей народ – і така Церква –є уроком для нас, для Європи, де зниження кількості народжень викликає певне занепокоєння, і де мало реалізується політика допомоги великим сім'ям. Я думаю про Францію, яка проводить прекрасну політику допомоги багатодітним сім'ям і яка призвела, як я думаю, до більше ніж двохвідсоткового [природного приросту], у той час, як в інших країнах цей показник є близьким до нуля, навіть, якщо не скрізь так. Думаю, що в Албанії населення нижче 40 року життя становить 45%, а в Парагваї перевищує 70 %. Багатство цього народу і цієї Церкви є те, що мова йде про Церкву живу. Це багатство – Церква життя. Це важливо. Я думаю, що ми повинні вчитися від неї і виправлятися, в іншому випадку, якщо не буде дітей... Це те, що мене дуже вражає, коли я кажу про "відкинення": відкидаються діти, відкидаються старі, а через відсутність роботи відкинутими є й молоді. Тому нові народи, молоді народи надають нам більше сили. Я думаю, що це і є послання, яке я знаходжу для Церкви, яку я б назвав Церквою молодою – з численними проблемами, так як у нього є проблеми: не бійтеся цієї молоді та цієї свіжості Церкви. Це може бути Церква трохи недисциплінована, але з часом стане більш дисциплінованою і дасть нам багато доброго».