7-8 листопада брати Київської Трьохсвятительської духовної семінарії взяли участь у VI всеукраїнському історичному турнірі з історії між вищими навчальними закладами України.

Цей турнір проходив на базі Київського університету імені Бориса Грінченка. Було представлено 44 команди по три людини з різних куточків України, яких розділили на дві ліги – любителів історії та істориків (ті, хто навчаються на історичних факультетах і які мають історичний профіль).

Нашу семінарію представляли брати Ігор Дмитришин (IV курс), Павло Лоєк (IV курс), Володимир Литвинчук (І курс). Найбільша несподіванка була тоді, коли нашу команду під час жеребкування на сцені актової зали перевели в професійну лігу, де довелося змагатися зі студентами історичних факультетів у трьох раундах (один раунд 7 листопада і два – 8 листопада). Це не завадило семінаристам посісти в кожному раунді перше місце, а в другому раунді брата Павла судді визнали найкращим гравцем раунду.

У підсумку команда КТДС розділила з кількома командами ІІІ місце в лізі істориків. Серед цих команд були, зокрема, Київський університет імені Бориса Грінченка та Київський національний університет імені Тараса Шевченка, що свідчить про високий рівень нашої команди.

Враження учасників турніру:

«Для мене це був незабутній досвід. Особливо як для першокурсника. Взагалі, я був приємно вражений, що навчаючись лише два місяці в семінарії, я був включений у команду із старшокурсниками. Якщо чесно, в процесі підготовки, який був досить тривалий, я кілька разів пошкодував, що погодився на участь і кілька разів хотів вже відмовитися, але шляху назад не було, і надзвичайно велику роль зіграла віра команди в мене. Саме їх віра, підтримка, молитва допомогли мені у підготовці. Брат Павло гарантував мені, що в турнірі я отримаю шалений адреналін, після якого я захочу брати участь у таких турнірах завжди. Зрештою, ці слова справдилися. У процесі доповідей триматися впевнено мені допомогли настанови отця Романа. Турнір дав мені можливість оцінити себе краще та повірити в себе і надихнув до подальшого навчання», – бр. Володимир Литвинчук.

«Турнір юних істориків для мене – це перший досвід. Це відкрило нове бачення щодо себе, скільки потрібно ще працювати і що потрібно наздогнати. Серед учасників відчувалися відкритість на знання, бажання розвиватися і досягати більшого. Така атмосфера заповнила, здавалося, увесь університет. Із перших раундів турніру відчувалась сильна напруга, інколи потрібно було стримувати емоції. Час минав наче блискавка. Було таке відчуття, що ти потрапив в інший вимір, в якому мобілізуєш всі свої знання. Дякую Богові за цей турнір і можливість відкривати нові горизонти!», – бр. Ігор Дмитришин.

«Це вже 8-й мій турнір. Справді, у ході підготовки до нього, у грі, особливо відчувалася Божа підтримка. Показово для мене було те, що більшість братів у семінарії перейнялися цими «змаганнями інтелектів» та підтримували нашу команду молитвою.

Дуже дякую братам з нашої команди: Володимиру та Ігорю. Адже досі пам’ятаю слова свого першого тренера (коли я ще грав у шкільних турнірах): «Турнір – це командна гра». Це правда. Брати запалилися цією ідеєю, що водночас надихало і мене. Спасибі отцю Романові, який підтримував нас під час підготовки, був присутній від початку і до завершення змагань. Я відчував надійний молитовний тил та був спокійнішим: відчувалося, що всі переживання ділимо на чотирьох (трьох, що грають і одного, що вболіває та молиться у режимі online).

Дякую Богові за те, що ще раз подарував нагоду зіграти і відчути цю неповторну атмосферу.

Omnia ad maiorem Dei gloriam», – бр. Павло Лоєк.

бр. Володимир Литвинчук, І кур