Серія робіт «СТРАСТІ ХРИСТОВІ» всесвітньо відомого канадського художника В. Курилика вперше в Україні
  • Суб, 27/04/2013 - 13:52

Серія робіт В. Курилика «Страсті Христові» вперше буде представлена в Україні, у Львові 28 квітня, в Храмі Покрову Пресвятої Богородиці, вул. Личаківська, 175, якою опікуються отці Салезіяни.

Це найповніше ілюстрування Біблії, «страждання, смерть і Воскресіння Ісуса Христа». 

На «Новий рік 1960»  Василь Курилик розпочав роботу над серією “Страсті Христові”. Робота тривала три виснажливих роки. Один аркуш за тиждень. Всього 160 робіт розміром 51×56 см. Гуаш, акварель, деякі виконав олійними фарбами.

Виконана серія стала чи не найдетальнішим ілюструванням Святого Письма за всю історію розвитку мистецтва. Серію, також називали майстерно знятими кінокадрами, внутрішній драматизм яких вражаюче передається глядачеві.

1963 року у Національній Галереї Оттави відбулося Бієнале канадського живопису, де вперше були показані всі 160 аркушів серії “Страсті Христові”.

1970 р. у приміщенні Інституту св. Володимира в Торонто “Страсті Христові” були експоновані вдруге і високо оцінені мистецькою громадськістю.

Того ж року родина Колянківських придбала всю серію робіт.

Сьогодні твори знаходяться у спеціально збудованій для них галереї в місті Ніагара Фаллс.

В галереї отців Салезіян представлені копії цих творів.
Виставка триватиме цілий страсний тиждень.
Вхід вільний

 

о. Юрій Смакоус
Прес-служба Салезіян УГКЦ

Біографічна довідка про Василя Курилика
3 березня 1927 – Василь Курилик народився на батьківській фермі неподалік від Едмонтона, провінції Альберта, Канада. Батько майбутнього художника переїхав до Канади після Першої світової війни. Піонерами-поселенцями були дід і бабця Василя (по матері), які емігрували до Канади в 1896 році. Вони назавжди покинули рідне буковинське село Борівці.
1934 р. сім’я переїхала до стародавнього містечка Ситоунволл провінції Манітоба. Василь пішов до місцевої сільської школи.
1942 р. юнак вступає до середньої школи в місті Вінніпег.
1949 р. отримує диплом бакалавра Манітобського університету.
1950 р. В. Курилик поступає до мистецького коледжу в Торонто.
1950 р. він їде до Мехіко і поступає до художнього коледжу Сан Мігель Альенде.
1952 р. молодий художник подорожує: Монреалю, Лондон,  Фландрія, Париж, Відень.
Тоді, у Європі, сильне враження на молодого мистця справили роботи Пітера Брейгеля, стилістичний вплив якого можна помітити в подальшій творчості канадського живописця. Як художник він багато й наполегливо працював, намагався розширити свою творчу палітру. Його роботи знайшли своїх шанувальників. Але невлаштованість, втрата певних життєвих орієнтирів, проблеми із зором призвели до серйозної депресії. Художник потрапив до психіатричної лікарні.
1962 р. Василь Курилик одружився з Джін Ендріс, яка народила йому двох синів та двох дочок і всіляко підтримувала чоловіка до останніх хвилин його життя.
1970 р. на запрошення Спілки художників України Василь Курилик з групою митців Канади і Сполучених Штатів  Америки уперше відвідав країну, де народилися його батьки, звідки прийшла в Канаду і укорінилася українська культурна традиція. Побував у містах: Київ, Львів, Харків, Одеса, Запоріжжя, Полтава, Канів, Ялті.
Митець відвідав буковинське село Борівці, неподалік Чернівців, де народилися його батьки. Ці короткі відвідини справили на Курилика сильне враження і, повернувшись до Канади, він через певний час звернувся до Посольства СРСР в Оттаві з проханням дозволити йому відвідати Україну ще раз.
І тільки у вересні 1977 року Василь Курилик отримав очікувану візу і прибув до Україну, вже будучи тяжко хворим. Дружина Джін Куриликова  намагалася відмовити чоловіка, та він не послухався.
Пригадує дружина Джіні; „Я забороняла йому робити таку далеку подорож на Буковину тоді вже він був надто хворий. Хоча я сама відчувала що ця поїздка, для нього було надто важлива для його духовного збагачення, його туди тягнуло прямо магнітом. Він мені багато розповідав про чарівну Буковину. І вперто завжди твердив „Я знову повернусь на Буковину, якщо мене навіть понесуть на ношах” тому я провела його до аеропорт Оттави і він полетів на Буковину...”
       Художник хотів зібрати матеріал для фрески, яка б зображувала минуле й сучасне українських поселенців у Канаді. В селі Борівці він зробив більше 100 рисунків. Деякі з них закінчував уже після повернення до Канади, в госпіталі, в останні дні свого життя.
3 листопада 1977 р. – помер Василь Курилик.
При житті в художника відбулося понад 30 персональних виставок у галереях Канади, а також в Лондоні, експозиції в Індії, південній Африці, Гонконгу. 
Твори В. Курилика знаходяться в музеях Нью-Йорка, Філадельфії, Монреаля, Вінніпега, Едмонтона.
Про творчість майстра було знято чотири фільми. Один з них отримав Національну премію Канади і був перекладений українською, французькою португальською, японською та німецькою мовами. Показовим є і той факт, що художник попри всі намагання, так і не отримав базової художньої освіти, залишившись, по суті, великим самоуком.