У переддень 27 вересня, дня, коли Вселенська Церква згадує память святого Вінкентія де Поль, спільнота Сестер  Милосердя у Львові також вшанувала день свого покровителя.

"Щиро дякуємо Високопреподобному отцю Пентелеймону Саламасі (ЧСВВ) за те, що очолив святкову Літургію і поділився з нами батьківським словом. Дякуємо о. Петру Барану (ЧНІ), ревному і незмінному впродовж багатьох років духівнику Згромадження. Дякуємо всім парафіянам нашого храму святого Обручника Йосифа (вул. Залізняка, 11), з якими щодня молимося, і які у святковий день прийшли молитовно підтримати нас, - повідомляють сестри на сайті згромадження. - Найбільшою радістю сьогоднішнього дня стало те, що ми зібралися разом, з різних куточків України, в яких здійснюємо своє служіння, проповідуючи Христа найбільш потребуючим духовно і тілесно."

«От що добре, от що гарне, це коли браття живуть разом!» (Пс. 132)

Сьогодні, згадуючи життя свого покровителя і натхненника, Святого Вінкнетія, стараємося ще раз застановитися над його словами, вчинками, повчаннями:

- Жодної справи о. Вінкентій не розпочинав без поважної застанови й молитви; в нього не було необдуманих і нерозважних заяв, яких треба було згодом соромитися або відкликати. Він усе робив розумно. Завжди зберігав таємниці .

- Свої послуги священик робив, не очікуючи жодної нагороди.

- Отець Вінкентій був надзвичайно діяльний, проте жив у найтіснішій злуці з Богом; мав приятелів, однак ніколи не порушував через приязнь сумління; постійно спілкувався з людьми, добрими і лихими, але завжди зберігав рівновагу духа, побожність й гарячу любов до Бога.

- в час війни і неспокою святий заохочував людей до молитви й посту. Коли чув про бій, то лягав хрестом перед вівтарем і посвячував себе самого в жертву, щоб тільки Бог змилосердився над народом і відвернув від нього нещастя братовбивчої війни. 

- глибока покора отця Вінкентія допомагала йому достукатися до найбільш затверділих сердець. 

- отець з пошаною ставився до знаку хреста, часто робив його на собі.

- В своїй праці він часто зустрічав спротив, розчарування і наклепи, але їх він приймав спокійно, з рівновагою духу, яку вся сила світу не могла захитати. Всі події сприймав як Божу волю, того ж і бажав: щоб у всьому сповнялася Божа воля. Він був вищим понад власну неміч і людську злобу. Це була людина миру. Від природи був скорим до гніву, твердим і суворим, але Божа ласка та сильна воля зробили його ніжним, лагідним, готовим на все, аби лише перемогла любов.

Великий доброчинець убогих і терплячих о. Вінкентій де Поль був проголошений 1737 року Святим, а згодом Папа Лев XIII оголосив його небесним заступником усіх доброчинних товариств.

Заохочуємо вас, дорогі читачі, ближче познайомитися з ним.