Монах Шарбель Маклуф (Charbel Makhlouf, 1828-1898) належав до спільноти маронітів, які з ХІІ століття знаходяться у формальному спілкуванні з Римською Церквою.

За життя цей монах-відлюдник християнського монастиря в Лівані, який останні 25 років провів у повній самотності, особливо  нічим  не виділявся.  Працював на городі і на винограднику.  Їв раз на добу - о другій годині дня, причому в основному рослинну їжу. Спав у своїй келії без жодного опалення на голій кам'яній підлозі, поклавши під голову поліно замість подушки.

Помер у віці сімдесяти років.

Його тіло залишилося нетлінним. У 1927 році тіло Шарбеля переклали в цинкову труну, яку помістили в дерев'яну. У 1950 році зауважили, що по стінах склепу, де знаходилася труна, стікає студениста рідина рожевого кольору. Труну розкрили - ніяких змін. Якщо його тіло виділяло хоча б три грами рідини на добу, то з дня смерті монах мав би втратити 57 кілограмів, тобто перетворитися на мощі. Але цього не сталося.

Після його смерті почалися чуда за його заступництвом.

Беатифікований Папою Павлом VI  5 грудня 1965 року. У 1977 році монах Шарбель Маклуф був визнаний святим Католицької Церкви. Після цього в монастир Святого Маруна хлинув нескінченний потік листів ... »

День пам'яті 24 липня

Джерело: http://catholicencyclopedia.in.ua