ЩО ШУКАТИ У ПАЛОМНИЦТВІ?
  • Птн, 27/10/2017 - 09:38

Кожна людина, яка хоч раз у житті взяла участь у якомусь паломництві, дуже часто прагне знову повторити таку практику. Паломництва чи, як ми їх ще називаємо, прощі, можуть бути пішими, коли люди йдуть пішки більшу чи меншу відстань, і тут нам на думку спадає Крилос, Погоня, Гошів, Унів. А коли відстані є великими, то люди користуються різними транспортами – літаком, поїздом чи автобусом. І тут варто згадати – Святу Землю, Фатіму, Люрд. Паломництва – це один із засобів, які практикує Церква від перших років її існування для осягнення певної цілі, яку можна окреслити словами Божої Заповіді: «Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю» і «Люби ближнього твого, як себе самого» (пор. Мт 22,37-39). Одним із таких місць, які останніми часами відвідують численні наші співвітчизники є містечко Меджугор’є, де, згідно свідчень візіонерів, у 1981 році і по цей день об’являється Пресвята Діва Марія. Що ж треба знати християнам, коли вирушають у паломництва і, зокрема, у Меджугор’є.

22 жовтня 2017 року, в неділю зранку, в день Святого апостола Якова і Святого Івана Павла ІІ, великих святих «паломників» і я з групою вірних повернувся з паломництва по святих місцях молитви і покаяння – Меджугор’є, Будапешт (базиліка Святого Іштвана), Марія Повч (чудотворна ікона Богородиці). Паломництво – це один зі способів, які пропонує Свята Церква від перших років християнства для своїх вірних, щоб провести час у глибшій молитві, приступити до Сповіді і до Святого Причастя, відвідати храми і брати участь у спільних богослужіннях.

  Меджугор’є – це місцевість у країні Боснія і Герцоговина на Балканському півострові. Ця країна межує на півночі і заході з Хорватією, на сході з Сербією, на півдні і сході з Чорногорією і налічує неповних 4 млн. жителів. 24 червня 1981 р. у парафії св. Якова у місцевості Подбрдо, біля підніжжя гори Чрніци в селі Меджугор’є, згідно слів візіонерів, об’явилася Богородиця, хорватською мовою – Госпа. Першого дня об’явлення Її бачили троє місцевих дітей, наступного – ще троє. Відтоді видіння тривають і понині, в різні дні, в різний час і не всі візіонери їх бачать. Сьогодні Меджугор’є стало одним із найбільших паломницьких центрів у світі, куди, за останніми даними, щороку прибуває майже 2 млн. осіб з різних країн.

  Це місце молитви і покаяння, яке викликає багато зацікавлень у цілому світі. Церква ще офіційно не висловилася щодо автентичності (правдивості) об’явлень, але пропонує духовний супровід своїх вірних братів і сестер, які туди їдуть і там моляться. Ще за часів Папи Бенедикта XVI було призначено комісію, яка би мала вивчати питання «автентичності» об’явлення Марії в Меджугор’є і ця комісія схилялася до того, щоб визнати автентичними лише перші сім об’явлень у 1981 році. Згодом, у лютому 2017 року Папа Франциск іменував спеціальним посланцем до Меджугор’є Архиєпископа Генріка Госера, місія якого мала виключно душпастирський характер, щоб молитися і спостерігати за подіями, які відбуваються у цьому місці.

Паломники, які хочуть вирушити до того чи іншого місця, зазвичай, цікавляться думкою Церкви щодо об’явлень, оскільки хочуть бути внутрішньо спокійними, що це не є якимось обманом. А для Церкви це дуже непросто сказати «це правдиві» чи «це фальшиві» об’явлення. Потребується достатньо часу, щоб Церква потвердила чи заперечила «правдивість», щоб вірні католики мали моральну впевненість у цьому питанні. Тим більше, що так звані «об’явлення» тривають і до сьогодні, а це є однією з причин, чому Церква не може сказати офіційну думку для своїх вірних. А поки-що – це місце молитви і покаяння, і свідомий християнин повинен шукати саме Господа Ісуса, через посередництво молитви, святих таїнств, через заступництво Богородиці, а не самих об’явлень чи чуд. Дійсно, перебуваючи там, можна було помітити, як багато люди моляться і приступають до Святої Сповіді і Причастя. І це є загально церковна і благословенна практика. Я кожного дня сідав до сповідальниці, беручи з собою вивіски з написами «українська», «español» та «italiano». І таким способом міг послужити вірним з цілого світу, уділяючи таїнство Покаяння, щоб потім вірні єдналися з Христом у Святому Причасті.

Під час перельоту з Португалії до Риму, ввечері, 13 травня 2017 цього року Папа Франциск, традиційно відповідаючи на запитання журналістів, також висловився і на тему Меджугорських об’явлень: «Особисто я віддаю перевагу Богородиці-Матері, нашій матері, а не Богородиці-телеграфістці, яка щодня в певну годину розсилає повідомлення. Мама Ісуса не така. Але існує духовний і душпастирський аспект, люди прибувають туди й навертаються, це люди, які зустрічають Бога та змінюють життя. І цього факту неможливо заперечити... Врешті, щось буде сказано». Церква прагне цим сказати, що вірні повинні зосереджуватися на Ісусі Христі, на Його Матері, яку ми знаємо зі Святого Письма, на Марії, яка є завжди саме біля Христа, а не у центрі нашої віри. Тому є необхідні і дослідження, і вивчення, і час... А для вірних дітей Католицької Церкви – думка Святійшого Отця є важливою. Шукати треба молитви, розмови з Богом, спілкування з Марією і святими. І дуже важливо пам’ятати слова Ісуса Христа до невірного апостола Томи: «Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!» (Ів 20,29). Церква, як Мати, яка відчуває свою відповідальність перед Богом за своїх дітей, прагне такою своєю обережною поведінкою застерегти перед можливими маніпуляціями чи вигадками, не противлячись звичайним церковним практикам – таким, як таїнство Покаяння, Служба Божа, адорація (розважання перед Святими Тайнами),  молитви на Вервиці і Хресної Дороги, які там відбуваються щоденно.

Паломників до цього місця дійсно прибуває багато щодня і дуже гарно Церква висловлюється про те, що необхідно надати духовний супровід тим особам, які сюди приїжджають, тобто сповідати, служити Літургії, провадити молитви. Також обов’язком Церкви є навчати, що все, що потрібно людині до спасіння – вже було об’явлено, тобто все записано у Святому Письмі. Всі інші об’явлення мають приватний характер, проте можуть допомогти окремим  особам наблизитися до Господа чи утвердитися у вірі, полюбити Церкву, стати кращими людьми і відповідальними членами Церкви Христової.

Повертаючись в Україну, ми зупинилися у Будапешті, столиці Угорщини, відвідуючи місто і прекрасну базиліку Святого Іштвана, або Стефана І, угорського князя та першого угорського короля, який запровадив християнство у країні і підтримував дружні зв’язки з Київською державою. У місцевій каплиці, біля базиліки, ми мали нагоду служити Святу Літургію та слухати концерт духовної музики у самій базиліці. Відтак, повертаючись додому, ми відвідали відпустове місце з греко-католицьким храмом у місцевості Марія Повч, де знаходиться чудотворна ікона Богородиці. У місцевій дерев’яній капличці ми служили подячну Святу Літургію та просили у Господа і Марії духовних плоді цього паломництва – ласки «навернення» та гідного християнського життя, міцної віри, якою відзначалася Пресвята Богородиця щоденно втілюючи сказані нею слова: «Нехай зі мною станеться по твоєму слову!» (Лк 1,38).

о. Йосафат Бойко, ВС