В УКУ, 31 жовтня, у День євангелиста Луки, на запрошення Іконописної школи "Радруж" (УКУ) - Icon-Painting School (UCU), відбулася дружня зустріч з владикою Венедиктом, єпископом-помічником Львівської архиєпархії, іконописцем.

Після молитви IX Часу у каплиці корпусу Владика розповів слухачам про свій досвід писання ікон, відповів на запитання учасників та поділився духовними роздумами на теми досвіду життя, віри, довіри та ревності у служінні Богові. 

Єпископ рівно ж представив унікальний Літопис часів І Світової війни, який писали монахи-студити, котрі згодом емігрували в Канаду.

У вступній частині владика Венедикт поділився думками на тему християнства. Він зауважив, «що християнство – це не є щось приватне, ми завжди впливаємо на середовище, суспільство і обставини навколо нас, завжди щось добавляємо свого, завжди навколо себе розсіваємо добро або зло, завжди наповнюємо Богом когось або щось».  

Наводячи приклад святих, зокрема митрополита Андрея Шептицького, котрого називали «великим Митрополитом», єпископ висловився про любов, якою «все, що ти робиш, є наповнене, або не наповнене». «Для нас, - на його думку, - не є так важливо багато знати про Бога, вміти інших переконати, донести, але важливо тим Богом жити». Митрополит «був таким великим», - зазначив владика Венедикт, - бо дав Богові діяти в собі; ми такі малі, тому що не віримо в те, що Бог може діяти в нас». Єпископ звертає увагу, що гріхи, помилки, розчарування в собі багатьох із нас знеохочують. «Ми не віримо, що ми здатні, що можемо щось змінити в сучасній політичній, економічній ситуації, не віримо, що можемо щось змінити в собі. Але проект нашої святості Бог почав на хресті, де любив і повірив у кожного з нас», - сказав владика Венедикт і додав, що «для Бога немає значення, який ми маємо характер, які отримали психологічні зранення – це все входить у план святості людини. Ті обставини, в яких маємо приносити плоди, є немовби тим конвеєром, який мене шліфує і робить іншим».

Єпископ звернув увагу на проблему літеплості людей, котрі бояться помилитися. «Бог «не боїться» нашої літеплості», – говорить владика і додає, що «всі святі отці шукали, хотіли пізнавати, і ця ревність була мотором християн». Проблемою нашого християнського життя, на думку єпископа, є певні ритуали: «Ти щось зробив – і маєш спокій. Христос це різко критикує у притчі Про доброго самарянина. Бог хоче, щоб ми завжди живо відчували ситуацію», - каже владика Венедикт і ставить за взірець мати Терезу, котра була святою, хоч і залишила монастир у свій час, «але щиро пішла, де Бог її покликав: вона шукала, але не боялася», - говорить єпископ і пропонує звернути наш взір на святих, котрі не боялися жити.

Підсумовуючи думку християнства, єпископ наголосив, що «християнин – це той, котрий, де б ти його не поставив, - промінює і свідчить в обставинах, в яких є».

Іванна Рижан