Дорогі брати і сестри,

Сьогодні я би хотів порозважати з вами над уривком із Книги Буття, який описує цікавий випадок у розповіді патріарха Якова. Цей уривок не так вже й легко пояснити, але він досить важливий для нашої життєвої віри та молитви; ми говоримо про історію боротьби Якова з Богом коло броду потоку Яббок.

Як ви пам’ятаєте, Яків позбавив свого брата-близнюка Ісава його права первородства в обмін на страви із сочевиці, а потім, обманом, йому вдалося отримати благословення від свого батька Ісаака, на той час вже дуже старого, скориставшись його сліпотою. Втікаючи від гніву Ісава, він знайшов притулок у одного зі своїх родичів, Лавана; там він одружився, набув певні багатства, а потім повертався на батьківщину. Готуючись до зустрічі зі своїм братом, організував деякі запобіжні заходи. Однак, коли вже все було готове до зустрічі, і вже коли ті, хто були з ним, перетнули брід річки, що позначала кордони території Ісава, Якова, який залишився позаду, настиг незнайомець, з яким він боровся цілу ніч. Ця боротьба, опис якої ми знаходимо в розділі 32 Книги Буття, стала для нього особистим пережиттям зустрічі з Богом.

Ніч є сприятливим часом для тих, хто діє таємно, а тому і найкращим часом для Якова, щоб ввійти на територію його брата непоміченим, а, можливо, і застати Ісава зненацька. Однак, власне Яків залишається спантеличений, несподіваним нападом, до якого він був зовсім не готовий. Застосувавши усю свою спритність, щоб оберегтися від небезпеки, він думав, що тримає все під контролем; однак тепер він мусить вступити у таємничу боротьбу, що застала його наодинці і без жодних можливостей організувати належну оборону. Бзпомічний патріарх Яків бореться з кимось в ночі. У тексті не наводиться імя нападника; там стоїть єврейське слово, що означає «людина» в загальному значенні, «один, хтось»; тому оце неясне, непевне визначення залишає нападника оповитого таємницею. Темно, а тому Яків не може виразно побачити свого супротивника і навіть для нас, читачів, він залишається безликим; хтось бореться з патріархом, і це єдине, що ми знаємо від оповідача. Лише в кінці, коли боротьба закінчиться і цей «хтось» зникне, лише тоді Яків назве його і скаже, що боровся з самим Господом.

Отже, даний епізод відбувається в темноті, тому важко з’ясувати не лише, хто є нападником Якова, а й хід самої боротьби. Читаючи уривок, важко встановити, хто із суперників бере верх; події розвиваються у суперечливий спосіб, адже коли здається ніби один із них перемагає, у наступному уривку це заперечується і перемога стає на боці іншого. Яків спочатку видається сильнішим, а про його супротивника сказано: «він не міг здобути перемогу над ним (Яковом)» (п. 25); аж потім він торкнувся стегна Якова і воно звихнулося. Здавалося б, Яків повинен здатися, але замість цього суперник просить відпустити його; Яків ставить одну умову: «Не пущу тебе, хіба що поблагословиш мене» (в. 27). Той, хто обдурив свого брата і забравв його благословення яко первістка, тепер вимагає цього ж самого і від незнайомця, можливо, таким чином, починаючи усвідомлювати якесь божественне значення, але все ще не в змозі розрізнити це точно.

Суперник, який здається затриманим і майже переможений Яковом, замість виконати його умову, запитує ім’я: «Як тебе звуть?». І патріарх відповідає: «Яків» (в. 28). Тут, власне, боротьба отримує важливий поворот. Взагалі знання чийогось імені надає перевагу над особою, адже у біблійному значенні ім’я містить найглибшу істину про особу, її таємницю та долю. Знання чийогось імені означає знання правди про іншу особу, а це дозволяє домінувати над нею. А коли, отже, у відповідь на запитання невідомого Яків викриває своє ім’я, він віддає себе у руки свого супротивника; це свого роду капітуляція, віддача себе у руки іншого.

Однак, завдяки цьому акту, хоч як парадоксально це не здається, Яків стає переможцем, адже він отримує нове імя, що означає його перемогу над супротивником, який йому каже: «Не Яків буде більше твоє імя, а Ізраїль, бо ти змагався з Богом і людьми та й переміг» (п.29). «Яків» було імя, що відображало проблематичний початок патріарха; юдейською воно означає «п’ятка» і повертає читача до часів народження Якова, коли він, виходячи з лона матері, тримався за п’ятку брата-близнюка (Бут. 25:26), ніби пророкуючи свою перевагу над братом, яку здобуде у зрілому віці; імя Яків ще також означає дієслово «обманути, витіснити». А тепер, у боротьбі, вчинком капітуляції та покори, патріарх викриває свою справжню сутність шахрая, того, хто витісняє; однак, незнайомець, який є самим Богом, змінює його негативну сутність на позитивну: Яків-ошуканець стає Ізраїлем, він отримує нове імя як знак нової сутності. Але також у цьому є двобічність, адже саме значення імені Ізраїль є «Бог є сильний, Господь перемагає».

Так Яків здобув перемогу, він виграв – його супротивник сам так сказав – але його нова сутність, яку він отримав від незнайомця, підтверджує і породжує свідоцтво Божої перемоги. І коли Яків також запитує свого супротивника про його імя, останній відмовляється назватися, але відкриває себе у недвозначному жесті, благословляючи. Благословення, яке патріарх просив напочатку боротьби, тепер йому дароване. Однак, воно не отримане шляхом обману, але вільно дане Богом, яке Яків тепер може отримати, будучи самим, без захисту, хитрості чи обману; він дає себе неозброєним, погоджується здатися та відкрити правду про себе. Тому, в кінці боротьби, отримавши благословення, патріарх може нарешті впізнати супротивника, Бог, який благословляє: «Я бачив Бога віч-на-віч і я живий ще» (п. 30). Тепер він може перейти брід, з новим іменем, але залишитися переможеним Богом, про що завжди свідчитиме кульгавість (п.31).

Біблійні інтерпретатори по-різному пояснюють цей уривок; зокрема вчені визначають в ньому літературні конотації та компоненти різних жанрів, а також посилання на деякі популярні відгуки. Але оскільки ці елементи були використані авторами Священних текстів та включені у біблійні оповідання, уривок змінює своє значення і текст відкриває більш широкі аспекти. Для віруючих людей епізод боротьби біля Яббок стає прикладом того, як ізраїльський народ розповідає про своє походження і виділяє особливості окремих відносин між Богом і народом. Це також підтверджено в Катехизмі Католицької Церкви: «Духовне передання Церкви бачило в цій події символ молитви як боротьби у вірі і перемоги витривалості» (2573). Текст Біблії говорить нам про пошуки Бога протягом цілої ночі, боротьбу, щоб взнати Його імя та побачити обличчя; це ніч молитви, коли людина, із завзятістю і наполегливістю, просить Бога про благословення та нове ім’я, нову дійсність, яка є плодом перетворення і прощення.

Для віруючих ця ніч біля броду Яббок стає орієнтиром для розуміння відносин з Богом, який знаходить в молитві найбільше вираження. Молитва вимагає довіри, близькості, майже рукопашного контакту, який є символом не Бога-противника, але Господа, який благословляє, залишається таємничим, поза досяжністю. Автор Священного тексту використовує символ боротьби, який означає силу духу, наполегливість, заповзятість у досягненні бажаного. І якщо об’єктом бажання є відносини з Богом, його благословення і любов, тоді цю боротьбу не програти, але її потрібно завершити у самовіддачі Богові, в усвідомленні власної слабкості, яка долається тільки у віддачі себе в милосердні руки Бога.

Дорогі брати і сестри, все наше життя подібне до цієї довгої ночі боротьби та молитви, яку ми проводимо просячи Бога про благословення, яке не можна захопити чи виграти нашими власними силами, але можна прийняти з покірністю, як найкращий дар від Господа, що в кінцевому результаті дозволяє розпізнати Його обличчя. А коли це станеться, вся наша реальність зміниться; ми отримаємо нове імя та Боже благословення. Більше того: Яків, який отримавши нове імя, тепер став Ізраїлем, також дає нову назву місцю, де він боровся з Богом, місцю, де він молився; він назвав його Пенуїл, що означає: «Обличчя Бога». Цією назвою він засвідчує присутність Бога в цьому місці, яке тепер стає священним і нагадує про зустріч з Богом. Хто приймає Боже благословення, хто віддається Йому, хто погоджується на переміну, здійснену Богом, передає благословення всьому світові. Нехай Господь допомагає нам боротися за віру (1 Тим. 6:12; 2 Тим. 4:7) та просити, у молитві, Його благословення, яке має силу нас оновити в очікуванні споглядання Його обличчя. Дякую.

Бенедикт XVI

ЗАГАЛЬНА АУДІЄНЦІЯ

Площа св. Петра
Середа, 25 травня 2011

Джерело: molytovnyk.net