Симеон Стовпник та його матір Марта, свв.
  • Нед, 15/09/2013 - 00:25

Преподобний Симеон Стовпник народився в каппадокійському селищі Сиса в сім'ї християн Сусотіона і Марти.

З 13 років він став пасти овець свого батька. До цього першого свого послуху він відносився сумлінно і з любов'ю. Одного разу Симеон, почувши в церкві Євангельські заповіді блаженств, був вражений їх глибиною. Не довіряючи власному незрілому судженню, він відразу звернувся з розпитуваннями до досвідченого старця. Старець охоче роз'яснив юнакові зміст почутого і остаточно зміцнив в ньому рішучість слідувати Євангельським шляхом. Не заходячи додому, Симеон попрямував в найближчий монастир і після слізних прохань був через тиждень прийнятий до числа братії. Коли Симеону виповнилося 18 років, він прийняв постриг і віддався подвигам найсуворішої стриманості і безперервної молитви. Його ревність, непосильна для решти монастирської братії, стривожила настоятеля, і він запропонував преподобному або стримати свої аскетичні подвиги, або покинути монастир. Тоді преподобний Симеон пішов з обителі і оселився на дні висохлого колодязя, де міг безперешкодно виконувати свої суворі обіти.

Через деякий час настоятелю у сні з'явилися Ангели, які повеліли йому повернути Симеона в монастир. Однак преподобний недовго пробув в обителі. Незабаром він віддалився в кам'яну печеру, розташовану недалеко від села Галанісса, і прожив там три роки, все більш вдосконалюючись у чернечих подвигах. Одного разу він вирішив провести всю святу Чотиредесятницю Великого посту без їжі і води. З допомогою Божої благодаті преподобний витримав цей суворий піст. З тих пір він завжди на час святої Чотиридесятниці повністю відмовлявся навіть від хліба і води, двадцять днів молячись стоячи, а двадцять днів - сидячи, щоб не дати ослабнути тілесним силам. Цілі натовпи народу стали стікатися до місця його праці, бажаючи отримати зцілення від недуг і почути слово християнського повчання.

Уникаючи мирської слави і прагнучи знову знайти втрачене усамітнення, преподобний обрав невідомий у той час вид подвижництва. Він побудував стовп висотою в 4 метри і оселився на ньому в маленькій келії, віддавшись посиленій молитві і посту. Звістка про преподобного Симеона дійшла до вищої церковної єрархії і імператорського двору. Антіохійський Патріарх Домнин II (441 - 448) відвідав преподобного. Підперезані в пустелі отці також дізналися про преподобного Симеона, котрий обрав такий важкий вид подвижництва. Бажаючи випробувати нового подвижника і дізнатися, чи угодні Богові його непомірні подвиги, вони відправили до нього своїх посланців, які повинні були від особи отців наказати преподобному Симеону зійти зі стовпа. У разі непокори вони повинні були насильно стягнути його на землю, а якби він проявив покірність, їм доручено було від імені отців благословити його на продовження подвигу. Преподобний проявив повний  послухь і глибоке християнське смирення.

Преподобному Симеону довелося пережити багато спокус, і він незмінно отримував над ними перемогу, покладаючись не на власні слабкі сили, а на Самого Господа, Який завжди приходив до нього на допомогу.

Преподобний Симеон провів у посилених чернечих подвигах 80 років, з яких 47 він простояв на стовпі. Бог дарував йому виконати в настільки незвичайних умовах воістину апостольське служіння - багато поган прийняли  хрещення, вражені моральною стійкістю і тілесною міццю, які Господь дарував Своєму подвижнику.

Першим дізнався про смерті преподобного його найближчий учень Антоній. Стривожений тим, що його наставник протягом 3-х днів не показувався народу, він піднявся на стовп і знайшов його мертве тіло (+ 459). Поховання преподобного звершив  Антіохійський Патріарх Мартирій (456 - 468) при величезному скупченні духовенства і народу. Його поховали недалеко від стовпа. Антоній влаштував на місці його подвигів монастир, на якому спочило особливе благословення преподобного Симеона.

Джерело: catholicencyclopedia.in.ua