Під час брифінгу в понеділок голова Комісії з питань інформації розповів про заключні кроки асамблеї. Деякі учасники синоду розповіли про свій досвід і відповіли на різні запитання.

Зачитування проекту «Листа до Божого люду» на понеділковому ранковому засіданні було зустрінуте оплесками. На запрошення Генерального Секретаря кардинала Маріо Ґрека, були внесені і прийняті невеликі пропозиції щодо змін і доповнень до тексту, зокрема, щодо перекладів різними мовами, а також до 18:00 понеділка до Генерального Секретаріату Синоду можна було представити інші пропозиції щодо змін. Лист буде затверджений і опублікований в середу. Про це повідомив Паоло Руффіні, Префект Дикастерії в справах комунікації та голова Комісії з питань інформації, під час понеділкового брифінгу з журналістами. У брифінгу також брали участь деякі учасники, які поділилися своїм досвідом і відповіли на запитання.

Він розповів, що день розпочався Євхаристійним богослужінням у базиліці Святого Петра, яке очолив кардинал Чарльз Бо, Архиєпископ Янґона, по завершенні якого розпочалося 16-е загальне зібрання в присутності Папи, під час якого головував о. Джузеппе Бонфрате. Спочатку слово взяли духовні асистенти синодальної асамблеї домініканин о. Тімоті Редкліф і бенедиктинка мати Марія Анджеліні, а також австралійський богослов о. Ормонд Раш. Опісля відбулося представлення та обговорення проекту «Листа до Божого люду». Відповідаючи на запитання, префект Руффіні повідомив, що голосування, спосіб проведення якого ще не визначений, та оприлюднення підсумкового документа заплановані на вечір суботи.

Розширення методу цього зібрання

Інше питання стосувалося методу, обраного для проведення асамблеї, і можливості його застосування в Церкві на всіх рівнях, розширюючи також участь мирян і жінок. Кардинал Крістоф Шенборн, Віденський Архиєпископ, пригадав свій виступ на тему синодальності із 2015 року, коли, беручи за основу Єрусалимський Собор, він пояснив, що, перш за все, метод полягає в слуханні. Висновок Синоду випливає з цього слухання, зі спільного розпізнавання. Кардинал сказав, що вже звик до подібного методу, який практикується у Віденській архидієцезії, і нагадав, що від 2015 року до сьогодні відбулося п'ять дієцезіальних асамблей, в яких взяли участь 1400 осіб, що представляли увесь Божий люд. За його словами, навіть якщо не було голосування, було пережито слухання і сопричастя. Важливим, підкреслив він, є те, що рішення, врешті-решт, повинні бути прийняті. Насправді, Єрусалимський Собор прийняв фундаментальне рішення для історії Церкви; і шлях до нього є таким, як ми читаємо в Діяннях Апостолів. Цей шлях характеризується трьома етапами: слухання, мовчання, обговорення.

Природу синоду не змінилася

У відповідь на критику, яка ставить під сумнів цілісність Синоду Єпископів через те, що делегатами є миряни, кардинал Шенборн зазначив, що, на його думку, це не є проблемою, оскільки він залишається єпископським Синодом, навіть якщо в ньому беруть реальну участь не єпископи. Він є органом, який служить для здійснення колегіальної відповідальності. Його природа не змінилася, він лише розширився, і цей досвід є безумовно позитивним. З іншого боку, сказав він, завжди були миряни-експерти, які мали дуже важливі доповіді, але тепер існує набагато тісніший зв'язок: Синод Єпископів з розширеною участю.

Читати тексти в цілісності

На рахунок того, що деяких представників спільноти ЛГБТК+ можуть ображати слова Катехизму Католицької Церкви про моральний «розлад», кардинал Шенборн нагадав, що він сам був секретарем при підготовці цього ж Катехизму. Це, за його словами, праця Церкви, проголошена Папою Римським. І відтоді відбулася лише одна зміна, коли Папа Франциск зробив втручання щодо смертної кари. Чи будуть інші, залежить виключно від рішення Папи. Далі кардинал порекомендував завжди «читати тексти в цілісності». Ці питання, пояснив він, стосуються морального богослов'я, а принцип полягає в тому, що «є об'єктивний порядок і є людські особи. Вони завжди мають право на повагу, навіть якщо вони грішать – а ми всі грішимо, навіть я. Ми маємо право на повагу. Ми маємо право бути прийнятими».

Врешті, щодо зв'язку між актуальністю магістеріуму та внеском богословів і sensum fidelium, кардинал Шенборн запропонував приглянутися до слів Івана ХХІІІ, які він сказав на початку Другого Ватиканського Собору про незмінність доктрини і про те, як вона подається. Він підкреслив, що є великий розвиток на рівні розуміння, але є також незмінність віри: не можна змінити вчення про Трійцю, Втілення або встановлення Пресвятої Євхаристії. На цьому ґрунтується Символ віри, який діє скрізь у світі, і навіть якщо культури відрізняються, суть віри не може бути змінена, навіть якщо її розуміння зробило значний поступ з часів апостолів.