Синод Єпископів документально підсумував свою роботу

13 жовтня 2014 на Синоді Єпископів, який продовжує свою роботу у Ватикані, була оприлюднений “Relatio post disceptationem” (Післядебатний звіт). Документ зібрав в себе головні думки, висловлені Синодальними отцями протягом минулого тижня. У ньому були підкреслені три керівні принципи.

Учасники асамблеї звернули увагу на необхідність прийняття до уваги соціально-культурного контексту, в якому сім’ї живуть сьогодні; потреба обговорення з цим пов’язаних пастирських перспектив і, перш за все, обов’язок вдивлятися в Христа і приймати Його “Євангеліє сім’ї”. Сім’ю учасники Синоду назвали “вирішальною і цінною” реальністю в атмосфері поширення індивідуалізму, самотності, нарцисизму, “жаху” відсутності робочих місць, воєн, тероризму і міграції. У звіті підкреслюється необхідність “духовної проникливості” і відповідальності Церкви відносно партнерських і цивільних шлюбів, осіб розлучених, які уклали нові шлюби. У підході до тих, хто бере участь в житті спільноти неповним або недосконалим чином, потрібно помічати позитивні риси, а не обмеження і недоліки.

На думку синодальних отців, необхідним є “новий вимір душпастирства сім’ї”, який врахує потенціал тих цивільних шлюбів, які характеризуються стабільністю, глибоким зв’язком, відповідальністю за своїх дітей, можливістю прийти до таємничого зв’язку. Адже часто співжиття або фактичний несакраментальний союз продиктований не “відмовою від християнських цінностей”, але практичними потребами, наприклад, очікуванням на постійну роботу. Церква повинна супроводжувати своїх віруючих, які опинилися в подібних ситуаціях, з терпеливістю і розумінням, увагою і турботою, з прагненням не засудити, але вилікувати людську слабкість.

Потрібна відповідна підготовка до християнського шлюбу, тому що це не просто “культурна традиція чи соціальна необхідність”, підкреслили Отці. Також в період після шлюбу Церква повинна запропонувати молодому подружжю свою опіку.

У документі окремо йдеться про ситуацію католиків, які розлучилися і живуть в нових несакраментальних стосунках. У даній ситуації не можна керуватися логікою: “все або нічого” або запропонувати якесь загальне рішення для всіх. Діалог на цю тему має бути продовжений, перш за все, на рівні місцевих Церков, “з повагою і любов’ю” для кожної родини, яка опинилася в таких обставинах.Тут також важливо говорити про захист дітей від наслідків розлучення батьків.

Що стосується спрощення процедури визнання недійсності шлюбу, в звіті згадуються пропозиції, що прозвучали в залі Синоду. Вони були зосереджені навколо можливості скасування вимоги двох відповідних судових рішень у таких справах, обмеження адміністративних процедур до єпархіального рівня, можливості введення короткого процесу у випадках явної недійсності шлюбу, надаючи велике значення вірі тих, яких стосується процес.

Відносно можливості прийняття св. Причастя розлученими, в доповіді перераховані основні рекомендації, що вийшли від учасників Синоду: зберегти нинішню дисципліну; здійснювати більшу відкритість для особливих випадків; ввести “шлях покаяння”. В останньому випадку треба брати до уваги відмінності між станом гріха, станом благодаті і пом’якшуючими обставинами.

Залишається відкритим також питання “духовного спілкування”, що пов’язане з так званими “змішаними шлюбами” і “серйозними проблемами” у зв’язку з різницею “подружньої дисципліни” в Православних Церквах. Тут потрібне глибше богословське дослідження.

Документ посилається також на питання гомосексуальних осіб. Підкреслюється, що вони, зі своїми “дарами і талантами” можуть багато запропонувати християнській громаді. Церква є для них “домом”. У той же час, неприпустимо існування гомосексуальних “шлюбів” і міжнародних організацій тиску, створених для розповсюдження гендерної ідеології. Крім того, Церква приділяє особливу увагу дітям, яких виховують одностатеві пари, наполягаючи на тому, що завжди на перше місце повинні ставитися інтереси і права дітей.

У звіті підкреслюється, що діалог в рамках Синоду пройшов в атмосфері “великої свободи і в стилі уваги один до одного”. Нагадується, що запропоновані ідеї не мають характеру прийнятих рішень, але є своєрідним “шляхом” до Звичайної сесії Синоду Єпископів, яка пройде в жовтні 2015р.