Слово Блаженнішого Святослава на похороні владики Миколи Сімкайла
  • Пон, 27/05/2013 - 17:20

«Бо тобі уготовлено місце упокоєння».

Сьогодні ми з’їхалися звідусюди, з різних частин світу і нашої рідної України, щоби скласти останню шану архиєреєві нашої Церкви, любленому батькові цієї Церкви в Коломиї, преосвященному владиці Миколаєві. Сьогодні осиротілою почуває себе Коломийсько-Чернівецька єпархія, осиротілою почуває себе вся наша Українська Греко-Католицька Церква і в Україні і далеко поза її межами. Сьогодні я хочу скласти щиру подяку всім тим, які є тут з нами для того, щоби супроводжувати в останню дорогу нашого співбрата в архиєрейському служінні. Я дякую нашим владикам, особливо дякую владикам Римо-Католицької Церкви, які на чолі з владикою архиєпископом Петром Мальчуком прибули з Києва, щоби бути сьогодні тут разом з нами. Дякую за присутність владиці Мілану Шашіку з Мукачівської єпархії, вам, численні отці, монахи, монахині, опечалена родино, представники обласної і місцевої влади і вам усім, дорогі в Христі брати і сестри.

 

Хоча сьогодні владика Миколай є між нами і безмовними устами промовляє до нас дуже потужним Божим Словом. Найперше він каже нам, що потрібно так жити, щоби бути готовим у кожну хвилину з чистим сумлінням, чистою душею стати на Суд Божий, стати перед Божим обличчям. Якось так Господь Бог задумав, що саме тоді, коли відійшов у вічність наш співбрат, ми разом з владикою Митрополитом були в Казахстані, там, де він народився, там, де його пам’ятають, щоб побачити ту землю, яка дала нашому народові і нашій Церкві оцього архиєрея. Якраз того року минає п’ятдесят років від тоді, як родина Сімкайлів повернулася з Казахстану до України і за цих кілька днів, відколи вістка про цю передчасну кончину облетіла світ, якось так дивно Господь Бог і мене і владику Митрополита Володимира покликав начебто пройти тими стежками з Караганди до Коломиї, побачити початок, а відтак кінець життєвого шляху владики Миколая.

 

Друге потужне слово, яке він нам сьогодні каже, є те, що тільки Бог є альфою і омегою, початком і кінцем людського життя. Немає іншого початку людського життя, як тільки в Бозі, і немає іншого спочинку для нас, як тільки в нашому Творцеві. Він так спішився завершити оцей величавий собор Преображення Господнього в Коломиї, начебто щось передчував. Але якось так цікаво, що мешканці міста Коломиї бачитимуть перед цим храмом дві могили, два хрести: владики архиєрея Павла, який починав будувати цей собор, і є знаком початку – альфою, а відтак будуть бачити скромну могилу архиєрея Миколая, який його вінчав славою і красою, і є для нас знаком омеги, початку і кінця – початку і кінця тільки у Бозі.

 

І третє могутнє слово. Українська мудрість каже: блаженний той чоловік, за яким у момент його кончини будуть плакати убогі. Сьогодні найбільше, мабуть, плачуть за своїм батьком ті, кого відкидає сучасне суспільство: соціально незахищені особи, люди з особливими потребами, немічні, одинокі, ті, для яких владика Миколай був справді отим святим Миколаєм. Він першим почав справу соціального служіння нашої Церкви тут, на Прикарпатті, він був батьком для них, за ним сумують. Мабуть кожен, хто згадуватиме владику Миколая, завжди це робитиме з усмішкою на устах, тому що він своєю безпосередністю умів зламати будь-які бар’єри, які перешкоджають людям між собою любитися і спілкуватися, свою безпосередністю потягав навіки серця людей до Господа Бога.

 

Дорогий співбрате, передчасно ти нас покинув. Багато справ ти ще не довершив, але ти йдеш сьогодні до свого Творця по вічну нагороду. Ми супроводжуємо тебе у цій пасхальній ході, співаючи: «Христос воскрес із мертвих!» Ти, як ангел своєї Церкви, ідеш, щоби стати посеред ангелів і архангелів перед Божим Престолом і там, у цій Небесній Святині, молитися за нас: за наш народ і за нашу Церкву. Владико, святителю отче Миколає, моли Бога за нас грішних. Амінь.

 

Джерело: http://headugcc.info