Шановні Брати священики та Особи Богопосвяченого Життя!

Улюблені Брати і Сестри!

Сьогоднішнє Євангеліє показує розпачливі, а одночасно сповнені надії слова св. Петра: „Господи, до кого ж ми підемо? Ти ж бо маєш слова вічного життя”. Апостол не уявляє собі життя без Христа. Лише у перебуванні з Христом він бачив сенс свого існування.

Ми повторюємо ці слова за св. Петром, коли схиляємося над долею України, яка завтра святкуватиме День Незалежності. Двадцять чотири роки тому вона відкрилася на шлях свободи. Саме тоді були визначені кордони держави, які підтвердило міжнародне суспільство. Здавалося тоді, що територіальна інтегральність і свобода вирішувати про своє майбутнє стали гарантом і символом незалежності.

Сьогодні ми є свідками, наскільки крихкий мир і територіальні кордони. Це підтверджує анексія Криму і триваюча війна на Східній Україні. Територіальна єдність порушена, поділене суспільство переживає тривогу і неспокій. Економіка країни занепадає, зростають ціни, убожіють люди і до багатьох сімей вже заглянула біда. На кладовищах збільшується кількість могил, не лише військових, але й цивільних людей – жертв війни, для нікого незрозумілої. У лікарнях повертаються до здоров’я поранені, часто покалічені на все життя. Вони залишаться для нас тривалим знаком важких часів, боротьби за суверенність та інтегральність України.

Перед такими фактами завтрашнє свято Незалежності повинно стати криком усього народу: „Господи, до кого ж ми підемо?”. Перед такими фактами ми повинні впасти на колінах і закликати: „Ти ж бо маєш слова вічного життя”. І в такому неспокійному світі – саме віра повинна бути нашою запорукою і єднанням всіх. Це віра повинна бути причиною миру, адже один проти одного стали християни, яких повинна характеризувати любов, а не ненависть.

Тому звертаюся до Вас, брати і сестри, щоб ми завтра, в День Незалежності, об’єдналися у молитві і просили про перемогу любові над ненавистю. Нехай там, на фронті, ті, що стоять один напроти одного побачать в іншому не ворога, тільки друга. Нехай уряд подбає про суспільний лад, пам’ятаючи, що вони, обрані Народом, мають йому служити з повною посвятою. Молімося також, щоб і ми вміли працювати для блага країни, в якій живемо.

Тому прошу і рекомендую, щоб у кожній парафіяльній спільноті помолитися після Святої Меси Коронкою до Божого Милосердя перед виставленими Пресвятими Дарами і заспівати Суплікації в намірі миру і суспільного ладу на Україні.

Всім з усього серця благословлю і єднаюся з Вами у молитві: В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.

+ Мечислав Мокшицький

Митрополит Львівський

Голова Конференції Єпископату України

Львів, 20 серпня 2015 р