Слово Митрополита Львівського на 27-у неділю по Зісланні Святого Духа

Еф 6,10-17; Лк 13,10-17

Достойні та любі сестри і брати,
мені надзвичайно приємно перебувати на молитві разом із вами у цій церкві, прославляючи та хвалячи Господа, яка  посвячена на славу Бога! Ми разом із вами святкуємо сто років постання та посвячення цієї сакральної будівлі, а це – поважний період у житті благословенного люду, достойних мирян вашої громади, мешканців села Роснівка. Ваші діди та прадіди будували цю церкву, жили певним баченням, хоч не знали вас, своїх внуків та правнуків. Віра у Бога рухала їх вперед, слава Господня світилася в їхніх очах, справа вічного спасіння збуджувала душі ваших предків, щоб спорудити гарний дім Богові. Багато, дуже багато наших боголюбивих мирян, дідусів та бабусь, вашого невеликого села, відійшли до вічності, отримуючи вічну нагороду за благочестиве життя. У багатообіцяючому Інтернеті мені не пощастило нічого знайти про ваше пречудне село під назвою Роснівка, про його історію, а особливо, про цю чудову церкву?! Так чи по-іншому, але ця церковна споруда служить для нашого народу вже сто років і вірні греко-католики користають із служіння священиків цієї церкви. Тут здійснюються тайни Хрещення та Миропомазання, вінчають молодих осіб, сповідають каянників, моляться за тих, хто у спокої та мирі з Господом упокоївся для щасливої вічності. Ви усі маєте можливість прийти кожної неділі та свята, а також, в інші дні, щоб помолитися до Бога, представити йому свої потреби, особливо ті, що відносяться до благочестивого життя, яке веде до щасливої вічності. Хто любить свою церкву, дбає про неї, підтримує порядок та лад у цій Божій споруді, а разом з тим не забуває і про єдність душі з Господом, така особа удостоїться великої нагороди в Небесному Царстві! Наше життя на землі - обмежене. Ми – тимчасові туристи, які появилися на певний час з Господнього благословення на землі, щоби реалізувати Божу волю, прославляти Господа та, на жаль, буває, що противимося йому через порушення його закону.  Нам, найбільше, йдеться про освячення та спасіння нашої душі, про нашу тілесну будівлю. Звичайно, що це – велика ласка збудувати святу церкву, але ще більший дар - щоденно старатися про освячення своєї душі. Щаслива та людина, яка кожного дня додає своїми стараннями до спасіння своєї душі та дбає про гідне життя ближніх, принаймні, своїми молитвами просить Господа за своїх рідних близьких та знайомих.

Сьогодні відзначаємо сторіччя цього храму, молимося за душі, які упокоїлися у Господі протягом немалого періоду часу та просимо Бога, щоб помилував нас своїм багатим милосердям. У давнину цар Давид, один із праотців, бажав збудувати дім Господній та приготував увесь матеріал до будови. Однак, цього не здійснив. Що сталося? – Одного разу він зібрав усіх князів й старшин ізраїльських, різних начальників, тисячників та сотників, своїх управителів і не засоромився сказати до них таке: «Але Бог мені сказав: Не ти збудуєш дім моєму імені, бо ти людина войовнича й проливав кров» (1Хр 28,3). Цар Давид промовив це вголос перед великим збором своїх підлеглих, не боячись сповідатися їм, що він проливав кров?! Коли ж Господь звістив йому це? – На молитві, бо він так мовить у псалмі: «Змилуйся наді мною, Господи, бо я ввесь час до тебе кличу» (Пс 86,3). Цар Давид використовував увесь свій час, щоб кликати до Бога, кожної миті звертав свої очі та зітхав до Всевишнього. Хоч не стояв на колінах, однак серцем постійно линув до свого милосердного Творця. Вчинив гріх, але гірко каявся.

Давид був праведником, перепрошував Господа, благав його за себе та за свій народ, пам’ятав про свої прогрішення, жалував й вголос признавався до своєї слабості такими словами:  «Увесь час переді мною моя ганьба, і сором мені обличчя вкриває» (Пс 44,16). Так, це – правда, що Давид багато воював з різними народами, перемагав їх, але був вірний Богові, мимо того Господу чомусь не сподобалося, щоб він збудував йому храм. Відомо, що прекрасний храм збудував його син Соломон. І ця неділя називається неділею Праотців, якими були Давид та Соломон, Авраам, Ісаак і Яків, Адам і Ной, Йосиф єгипетський, Ісус Навин, Самуїл та багато інших. Вони були людьми й помилялися, однак, корилися перед Богом, а пізнавши свої помилки, перепрошували Господа, мирилися з ним і в такий спосіб освячували та спасали свої душі. І не тільки думали про себе, але відчували обов’язок заступатися перед Богом за інших. Знано те, що Авраам благав Бога, щоб не знищив мешканців Содому й Гомори за їхні вельми великі й тяжкі гріхи (пор. Бут 18,20). І Господь був готовий пощадити міста на прохання Авраама, але у них не знайшлося навіть десятьох праведних людей.

Користайте, дорогі брати й сестри, із послуг святої Церкви, зі служіння своїх священиків. Заносімо наші постійні моління до Бога за себе та за своїх ближніх: «Бо очі Господні на праведних, і його вуха звернені до їхньої молитви…» (1Пт 3,12). Ісус Христос, що оздоровив жінку в синагозі, яку злий дух тримав скорченою вісімнадцять років, також й тепер, у своєму храмі він оздоровляє духовно та тілесно кожну віруючу людину, коли до нього звертаємося щирою молитвою.

Минулої неділі мені прийшлося бути у церкві в Неаполі на молінні з нашими вірними. І один з наших священиків розповів таку історію, що сталася тими днями. Йому зателефонувала певна українська родина з поза Неаполя, щоб приїхав до них, бо з їхньою дочкою  щось неймовірного діється. Цей попросив до товариства ще одного священика і разом, довго блукаючи, приїхали до цієї сім’ї. За його свідченням: очі у дівчини були ніби помиї. Вона щось несамовито кричала не людським голосом. Й коли священик запитав: «Хто ти?» - Прозвучало ричання: «Ти ще не розумієш, що я демон!» Цей священик не міг ніяк прийти до себе і мовив, що цей рик та помийний вигляд очей постійно тривожать його. А злий, як згодом вияснилося, вселився у дівчину від ворожіння… Життя – дар Божий і не проста річ. Молімося до Господа Бога, пресвятої Богородиці та святих угодників, достойні сестри й брати, очищуймо душі через щире покаяння у святій тайні Сповіді, щоб проганяти усяке зло із нашого нутра. Прийміть мої вітання в день сотої річниці вашої церкви! Бажаю вам радісних  свят Христового Різдва та щасливого Нового року!

+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ

29 грудня 2013 р.Б. храм Покрову Пресвятої Богородиці с. Роснівка (Яворівський р-н)

Джерело: www.ugcc.lviv.ua