Слово Митрополита Львівського на 9-ту неділю по зісланні Святого Духа
  • Пон, 11/08/2014 - 14:05

Слово Митрополита Львівського
на 9-ту неділю по зісланні Святого Духа
1Кр 3,9-17; Мт 14,22-34.
 
Достойні та молитовні сестри і брати,
 
дякую вам за те, що ви любите свою Церкву, Україну, свій народ, мир, молитву, а найбільше - Господа та свою душу. Ваш прихід до церкви кожної неділі та свята, щира молитва, означений піст, свідчать про велике бажання Господнього миру в нашій Україні, закінчення терористичних й бандитських тривог. Ми з вами, до цього часу, чули про бойовиків, піратів, певного роду розбійників й бандитів, лише в Африці, на Близькому Сході, в Афганістані, Чечні тощо і ніколи не думали, що непримиримі сили тероризму скерують свої зусилля в наш край. Наші люди, не знаючи, гадали, що після кривавого вбивства невинного народу на Майдані у Києві та втечі у Росію Януковича, злочинного керівника, усе стане на своє місце, а виявилося, що певні урядовці-негідники продали нашу Україну за якісь домовленості Росії. Нас заспокоює й умиротворяє тільки те, що молимося до Бога, надіємося на Господа, взиваємо імені пресвятої Богородиці – віримо, що це нам допоможе.
 
Добре розуміємо, що гідне життя християнина - не проста річ, навіть, благотворне зовнішнє життя, тобто, здобування хліба, одежі й даху над головою, потребує багато зусиль. Набагато трудніше думати про духовне, тобто, праведне життя людини, життя духа, яке стоїть неймовірно вище від життя тіла. Святий апостол Павло пригадує нам, що кожна особа - храм Божий. Відповідно цього необхідно з відповідальністю ставитися до кожної людини, яка представляє собою Божу святиню.
 
У листі до коринтян святий апостол пише, що ті, кого Господь покликав до свого ближчого служіння, кому ввірив відповідальність за ведення душ до вічності, називаються співробітники Божі. Вірні, які йдуть цим праведним шляхом – Божа нива та Божа будівля. І тут немає значення, хто за що відповідає чи хто до чого покликаний, лише – усі Божі люди. Всі рівні перед Господом у змаганні за вічну радість. Коли вникнемо у слова великого учня Христового, який уболівав за спасіння людських душ, то зрозуміємо його порівняння ниви чи будівлі. Бо кожна нива потребує догляду, необхідно багато праці, щоби нива давала належний урожай. На плодовитість ниви впливає час оранки, глибина орання, послідовна обробка землі, підживлювання, зрошування, сонце тощо. Урожайності загрожує посуха, впливає вологість, якої може бути мало чи забагато, буря, яка може знищити урожай, вогонь, звірі, тварини чи птахи, що можуть витоптати, перерити чи видзьобати вроджені плоди… Подібно й добра будівля потребує не тільки доброго фундаменту, якого не видно і який несе основний тягар, але добрий матеріал, відповідні стіни, міцний дах, постелені підлоги тощо, усе складається на міцну будову. За урожайністю ниви чи доброю будівлею криються агрономи, архітектори, бригадири, різноманітні працівники, інструменти, якими працюють і багато чого іншого. І завжди є господар, який очікує дужого результату. Він вкладав в це кошти, він дожидає гідного наслідку!
 
Ми роздумували про ниву та будівлю, а що сказати про необхідну працю над людською душею? Вона цінніша за усі скарби світу, про це завжди наголошував Ісус Христос, наш Спаситель: «Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу?» (Мр 8,36). Увесь світ з його скарбами й здобутками нижчий ціною за одну людську душу. Значить, світ з його скарбами має служити душі, а не душа світові. У світі все тимчасове, усе змінюється, а душа невмируща, нетлінна, безсмертна. І про це відомо людям, однак, народ більше полюбляє тримати птаха у руці, як бачити на гілці. Тобто, мати гроші, дбати про достаток, бути добре забезпеченими в усе тощо, у більшості осіб стоїть на першому місці, як дбати про душу, вічне щастя та небо. Ісус Христос провістив спасенні слова багатому юнакові, який бажав правильно влаштувати своє життя на землі, щоб осягнути справжнє щастя: «…продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною» (Лк 18,22).
 
Святий апостол Павло порівнює життєві вчинки людини із матеріалами будови: золото, срібло, самоцвіти, дерево, сіно, солома (пор. 1Кр 3,12). Ці матеріали означають діла людини, які відомі Господу Богу і вони проходять випробування, бо можуть бути зовсім зовнішніми і на показ. Тому сіно, солома, дерево і т. д. згоряють у вогні, не матимуть продовження у вічності. Надзвичайно важливо кожній людині те, щоб постійно дбати за праведний стан духа. Для цього існує багато середників, якими необхідно користуватися: Служба Божа, сповідь, святе Причастя, молитва, піст, милостиня, прощі, праця та багато інших. Навколо нас є багато церков, де проповідується слово Боже, даються відповідні настанови, можна завжди засягнути поради священика, читати Святе Письмо, користати з доброї духовної книжки, що пропонує свята Церква. Потрібно уникати не тільки гріха, але нагоди до нього, щоб не збайдужіти й не махнути рукою не своє спасіння. Учитель Церкви застерігає: «Таким чином, не від багатьох гріхів виникає відчай, але від нечестивого настрою душі» (св. Ів. Золот., Бесіда VIII на 1Кр п.4). Життя душі належить будувати, незважаючи на невдачі та промахи. Коли це занедбувати, тоді приходить велика руїна, може статися, що й не поправна. Апостол навчає:  «Коли хтось зруйнує храм Божий, Бог зруйнує того, бо храм Божий святий, а ним є ви» (1Кр 3,17). Коли люди так ретельно стараються про своє здоров’я, достатки, вигоди, наражаються на різні небезпеки, труднощі й усе долають, то чому б не подбати за вічну радість для своєї душі!? Так, людських сил замало, але ми не залишені самим собі, маємо Бога, на кого вказує нам святий апостол: «Господь же вірний і він вас зміцнить, і збереже від злого» (2Сл 3,3). Благаймо пресвяту Богородицю, щоби допомогла нам рятувати наші душі, здобуваючи вічну нагороду!
 
 
+ Ігор
Митрополит Львівський УГКЦ

 
10 серпня 2014 р.Б. Храм Воздвиження чесного і животворного Хреста Господнього, м. Львів