Слово Митрополита Львівського на неділю про мироносиць
Слово Митрополита Львівського на неділю про мироносиць
Ді 6,1-7; Мр 15,43-16,8
Багато із жінок, які слідували за Господом та його учнями, надзвичайно духовно прив’язалися до Ісуса Христа. Їм було безпечно та спокійно у цій спільноті, бо він проголошував слова вічного життя, а також, благословив їхніх дітей, із деяких вигнав злих духів чи допоміг у певний спосіб їхнім родинам. Жінки, як дбайливі та чуйні особи, старалися виявити свою вдячність Господові та допомагали учням чим тільки могли. Святий апостол Лука записав відношення жінок, які ходили з Ісусом та учнями наступне: «Йоанна, жінка Хузи, Іродового урядовця, Сусанна та багато інших, що їм допомагали з своїх маєтків» (Лк 8,3). Євангелист зауважив щедрість жінок, їхнє милосердне та добре серце, відкритість та милостиню, як підтримку учням. Через близьке та часте спілкування зі Спасителем та його послідовниками, утворилася певна духовна спільнота, яка разом із Христом духовно крокувала дорогами Ізраїлю.
Святе Писання описує, що жінки дуже рано, «як ще не розвиднилось», наближалися до Ісусового гробу. Журилися тяжким каменем, яким був закритий гріб, бо розуміли проблему, що не зможуть його відкотити, ввійти всередину й намастити пахощами тіло Христове. Коли ж прибули до гробу злякалися і жахнулися, отримали духовний шок, бо камінь був відкочений від гробу, натомість, у гробі сидів тільки юнак у білій одежі, який повідомив їх, що Христос воскрес! Ці достойні та люблячі пані не бачили воскресіння, не були його свідками, лише ангел їм про це сказав й порожній гріб свідчив, що Христос встав із мертвих. Вони повірили у це й проповідували воскресіння апостолам, «знайшли це чого не сподівалися». Жінки зі зворушенням розповідали про відсутність тіла Ісусового в гробі зажуреним та застрашеним апостолам, але ті не вірили, приймали це за пусте жіноче верзіння (пор. Лк 24,11). Жінки показалися мужніми особами, натомість, апостолів огорнув великий ляк. В ті далекі часи свідчення жінок не бралося до уваги, тому учні дуже скептично відносилися до таких заяв. Вважали, що їм щось привиділося і жінки прийняли бажане за дійсне. Коли учні не вірили жінкам-мироносицям, ці й уже самі не знали як поступати, як повестися та бути оправданими.? Мабуть, вони попали у непевність, тому бажали пересвідчитися та застрахуватися… Могло бути, що жінки, як зацікавлені і зчудовані особи, кілька разів приходили до гробу, щоб краще переконатися про побачене за першим разом й з більшим запевненням знову говорити учням Ісусовим, що сторожа відсутня, його гріб відчинений та немає тіла у ньому. По роздумах й перебореному страхові, дехто з учнів пішли до гробу, бігли, щоб побачити дійсність та упевнитися, що Ісусового тіла там немає. А поява воскреслого Христа своїм учням й апостолам, полегшила задачу зрозуміти, що він справді воскрес, як голосив багато разів.
Приємно дізнатися про старанність й піклування жінок-мироносиць, які дочекалися можливості прибути до гробу Ісусового з пахучими олійками. Вони виконували це дуже щиро, мабуть, купили дуже дорогих пахощів й дуже багато, не жаліючи жодних витрат для Христа! Бо ще за життя деякі жінки радо виливали повноту мира з алабастрової пляшечки на голову Ісуса й розтирали його своїм волоссям (пор. Лк 7,37-38). Якось, іншого разу один з учнів Ісуса оцінив це миро аж у триста динарів, що могло служити поміччю для бідних (пор. Ів 12,5). Спаситель сприяв перспективі жінкам виявляти вдячність, як діло милосердя та відкритість серця: «Бідних матимете з собою повсякчас, мене ж матимете не завжди» (Ів 12,8). Апостол, здавалося бажав кращого: роздавати милостиню бідним. Син Божий, навпаки, оборонив волю жінки, яка бажала йому послужити в міру свого розуміння. Хтось бачив у дарованих пахощах тільки кошти та уважав це за непотрібні витрати, а жінки чинили або намагалися намастити тіло Христа з любові та великої поваги до нього. Вони бажали чим-небудь прислужитися своєму Учителеві навіть після його смерті, бо він був їм дуже дорогою особою. Не жаліли для нього жодних коштів, жодного зусилля, свого часу й відважно наражалися на небезпеку. Коли направлялися до гробу Христового, менше думали за сторожу, а по дорозі уже згадали за важкий камінь. Військова сторожа біля гробу, ніби не була їм перешкодою, а камінь був для них предметом, що ставав великою задачею як упоратися з ним, щоб увійти в гріб. Ці мироносиці були добрими жінками, носіями позитивної енергії, про що святий Учитель Церкви зауважує про жінок: «Будь прекрасна душею, – тоді будеш приємною і тілом» (св. Ів. Золот., «На слова пророка Давида» Пс XLVIII, 17; п.6). Вони дбали, найперше про красу душі, а за тим слідувала врода тіла. Вміли усе розставити на своє місце, тому й лад панував у серці мирних жінок та навколо них.
Святий апостол Павло написав: «… Жінки ж, як у всіх церквах святих, нехай мовчать, їм бо не дозволено говорити…» (1Кр 14,33-34), ангел Господній звернувся до жінок, що прийшли до гробу «… йдіть, скажіть його учням та Петрові, що випередить вас у Галилеї…» (Мр 16,7). Ангел сказав проповідувати жінкам, що вони й успішно виконували. І тут не йдеться про протиріччя у Писаннях, лише необхідно розуміти обставини, в яких знаходився святий Павло. Бо, мабуть, траплялися жінки, які без жодної освіти та підготовки, або якісь підозрілі ясновидиці, могли брати слово у церкві. Тому апостол виразився у такий спосіб, щоб краще, – чогось чужого вірі не поширювалося у Церкві. Нам відома велика побожність жінок, їхня послуга в церквах та домі, уболівання за поширення віри у Христа тощо. Святий Учитель Церкви написав: «Я часто бачив жінок, які за неприсутнього чоловіка або хвору дитину так молилися із глибини душі, проливали такі потоки сліз, що досягали мети у молитві» (св. Ів. Золот., на Пс 129 п.1). У нас є також, приклади зцілення та отримання різних дарів через моління спільноти «Матерів у молитві»… Сьогодні свято віри жінок-мироносиць, які своєю відвагою та любов’ю до Христа показалися більш успішними за апостолів. Достойні, любі та віддані Богу жінки, бабусі, жінки-матері та дівчата, прошу, прийміть щире вітання у вашу адресу! Плекайте глибоку віру в Бога, поширюйте любов до Сина Божого, його пресвятої Матері та святих Покровителів! Моліться за наш народ, за Україну, за мир, спокій у наших родинах та в нашій державі! Хай ім’я Господнє буде благословенне!
+ Ігор
Митрополит Львівський УГКЦ
04 травня 2014 р.Б. Архикатедральний собор Святого Юра, м. Львів.
Джерело: www.ugcc.lviv.ua
About The Author
