Слово Митрополита Львівського на Неділю про Сліпонародженого
  • Пон, 10/06/2013 - 20:25

Слово Митрополита Львівського на Неділю про Сліпонародженого
Ді 16,16-34; Ів 9,1-38.
Ісус Христос не залишає жодної людини без уваги. Він знає про нас усе, навіть краще, як ми себе знаємо. Багато діл та дій ми забуваємо, витирається нам у пам’яті, а Господній розум не забуває нічого, він найкраще проникає наші непевності та найкраще розсудить наші невиразні дії. Спаситель бажає нам допомогти, щоб ми осягнули праведність й вічну щасливість. Коли він так позитивно реагував, щоби допомогти тілесно хворому, дарувати зір сліпій людині, то тим більше Господь дбає про духовне світло для тих, хто його бажає й потребує. Бог має усі можливості допомогти кожній людині: праведній і грішній, звичайно очікує того, щоби особа зрозуміла свою духовну неміч й покладала свою надію на нього. Це Христос так виразно й потужно заявив: «Я - світло, що прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у мене, не перебував у темряві» (Ів 12,46). Бог бажає витягнути людину із провалля гріху, звільнити її від духовної темряви. Ісус Христос навчав, також про гріх, який є причиною того, чому люди терплять зовнішні хвороби чи навіть, прискорену смерть. Він згадував про галилейців над якими поглумився Пилат, або про тих, на яких впала силоамська вежа і їх побила, вказуючи, що вони не були більш грішні від інших, що залишилися живими (пор. Лк 13,2-4). Народ мислить по-своєму й приписує хвороби людей та неприємні несподіванки життя гріховному стану душі, вважаючи себе кращими від тих, хто потерпів. Але Спаситель не підтримав таких умовиводів народу, вказуючи на правдиву необхідність наступними словами: «Ні, кажу вам: бо якщо не покаєтеся, то всі так само згинете» (Лк 13,3).

 

Святий євангелист Іван описав подію, яка відбулася із сліпим чоловіком, який від народження нічого не бачив, ходив у постійній темноті. Учні, зустрівшись із сліпцем відразу запитували Учителя про те, хто був виною сліпоти. Кинулися  шукати розв’язки в гріху батьків або самого сліпця, який ще не встиг нагрішити, бо народився відразу невидимим на очі. Такого переконання були і юдеї, що причиною всякої недуги є гріх. Якось сам Христос до зціленого ним паралітика сказав: «… Ось ти й видужав; більше не гріши, щоб з тобою чого гіршого не сталося» (Ів 5,14). Однак, учні Христові почули правдиву відповідь від самого Бога, який знає наскрізь кожну особу, що в цьому випадку людський гріх не став причиною сліпоти людини. Христос виявив істину, що через нього мають явитися світові діла Бога: він приносить світло людству, яке перебуває у духовній темряві. Він – Месія, який прийшов у світ, як заповідали пророки, щоби виконати волю свого Отця. Противники Сина Божого не бажали признати його за Месію, переслідували Христа й вкінці, розіп’яли його на хресті. Злобні люди уважали, що в такий спосіб позбудуться Господа й вони покажуться тріумфаторами, а Ісус стане обманщиком. Історія виявила правду: Христос воскреснувши із мертвих, виявив себе Переможцем, Сином Божим, рівним своєму Небесному Отцеві. А для нечесних фарисеїв це чудо стало причиною підозріння, що Ісус – грішник. Вони приписували йому порушення суботи, зцілюючи людей у цей святковий день; бо він «працював»,  сплюнувши на землю, зробив суміш й намастив очі сліпому. Ісус Христос оздоровив сліпого фізично, одарувавши його очі зором та духовно, даруючи світло віри. Автор псалмів стверджує силу Бога наступними словами: «Він прощає усі твої провини, зціляє всі твої недуги» (Пс 103,3). Фарисеї, довідавшись від сусідів про оздоровлення чоловіка, допитувалися зціленого сліпця, потім батьків  про те, як він був оздоровлений. Злобні люди навіть не вірили в те, що він був сліпим. Вони намагалися підважували правду про народження людини з незрячими очима, бо прийшли запитати батьків чи це правда. Батьки ствердили, що це їхній син і, що він народився сліпим, але про спосіб оздоровлення боялися сказати юдеям, щоб не бути виключеними із синагоги. Фарисеї запитували сліпого, а він твердив, що цей чоловік Пророк, теж боронив Ісуса проти юдейського твердження ніби він - грішник, вказуючи на те, що Христос оздоровив його, а це можуть чинити тільки ті люди, які чинять волю Бога (пор. Ів 9,31). Фарисеї та усі їхні прихильники стверджували, що вони учні Мойсея, а про Христа вони не знають нічого. Зцілений чоловік дивувався їхньому твердженню, що, знаючи Мойсея, не знають Сина Божого: «… Ось воно, власне, і дивно, що ви не знаєте, звідкіля він, а він мені очі відкрив» (Ів 9,30). З розмови, яка тривала між фарисеями і видужалою людиною, виникало, що противники Ісуса були учнями Мойсея тільки по тілу, але далекими за його духом, вони не були духовними учнями згаданого пророка (пор. Ів 5,46). Не будучи дійсними учнями Мойсея, фарисеї та їхні прихильники не знали Бога, були далекими від вчення Господа. Хоч старалися зберігати зовнішні приписи, внутрішньо, духовно жили іншими переконаннями. Це віддаляло їх від Бога й вони залишалися перебувати у гріховній темноті. Не прийняли світла Ісуса Христа, боролися проти нього та його вчення, мимо того, що називали себе прихильниками Господніми.

 

Оздоровлена людина спочатку визнала свого Лікаря, як чоловіка з ім’ям Ісус, потім – пророком, праведником і людиною від Бога. Коли ж зціленого сліпця зустрів Христос й запитав чи він вірить Чоловічого Сина, а той: «… А хто він, Господи, щоб я вірував у нього?». Ісус сказав йому, що це він, який розмовляє з ним. Оздоровлений відповів: «… Вірую, Господи! - і поклонився йому» (Ів 9,38). Святий Іван Золотоустий підкреслює, що Ісус не сказав, що Я - той, хто тебе зцілив, хто намастив тобі очі чи сказав тобі вмитися. Ні. Ісус скромно й смиренно сповістив, що він – Той, хто зараз розмовляє з ним. Чоловік відповів, що вірує й поклонився Христові, признаючи його божественну силу (див. св. Ів. Золот., Бесіда LIX п.1). Із сліпої й не знаючої Бога людини, Христос вчинив цього чоловіка зрячим й глибоко віруючим. Просімо й ми у Господа не тільки фізичного здоров’я, але найперше глибокої віри, виконання Божої волі та осягнення вічного щастя!
+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ

09 червня 2013 р.Б. Архикатедральний собор Святого Юра, м. Львів

 

Джерело: www.ugcc.lviv.ua