Слово Митрополита Львівського на Неділю Розслабленого
  • Пон, 27/05/2013 - 17:20

Слово Митрополита Львівського на Неділю Розслабленого

Ді 9,32-42; Ів 5,1-15.

 

Високопреподобний отче ігумене, преподобні та всечесні отці,

Достойні та любі прочани,



дякуймо Богові, бо він проявляє до кожної людини безмір любові та милосердя! Прийміть мою вдячність за те, що ви сьогодні прибули у відпустову місцевість Унів, щоб молитися до Господа, просити його про зцілення духовних та фізичних ран. Милість Божа простягається так далеко, що він очікує людину десятками років, щоб допомогти їй піднятися зі своєї хвороби, сказати їй, щоб взяла своє ложе й ходила. Коли б хворий не ніс зі собою лежанки, ніхто б не звернув на нього уваги і його видужання було би байдуже для народу. Юдеї злилися, що знайшлася людина, яка оздоровила хворого в суботу, святковий день, у якому, по-їхньому розумінні, не можна було зціляти. Лихі люди вбачали порушення закону, але не бажали бачити сили того, Спасителя, хто зціляє. Не застановлялися над тим, що той, хто виліковує – вищий від їхніх законів, стоїть понад законом. Ісус був цією особою, яка оздоровила хворого. Він зник у натовпі й не бажав жодної слави від людей. Хворий чоловік не знав Христа, не міг вказати юдеям на того, хто повернув йому здоров’я. Тільки згодом, коли Господь зустрів оздоровленого у храмі та звернув йому увагу, щоб більше не грішив, той пішов і оповів старшині, що Ісус оздоровив його (пор. Ів 5,15). Дивний цей чоловік? Був уже в добрих роках, встиг нагрішити, тридцять вісім років пролежав очікуючи видужання, не показав віри, а тримав зв'язок із юдеями, які йому нічим не помогли. Не пішов за Христом, не дякував йому, мабуть вважав, що йому належиться здоров’я?! Уже забув, що тридцять вісім років лікарі та принагідні особи намагалися допомогти йому в хворобі, але їхні змагання були безсилі. Крім усього того, хворий чоловік віддав своє майно, втратив друзів та знайомих, хоч змагався за своє видужання, бо у ньому жила якась крихітка надії. Ісус йому допоміг, але ми не довідалися із тексту Євангелії, щоб паралітик визнав Христа Богом.

 

Існує тільки один правдивий лікар – Господь, який створив людину з пороху. Кожна жилка, судинка, нерв, м’язи, кості, серце й усе інше – діло Божих рук. Він -  Творець не тільки Вселеної, але найменшої живої істоти, комахи, мурашки, стебельця тощо. Бог знає нас краще, як ми самі себе знаємо. Господь є тим «…хто відає все, … який землю утвердив повіки…» (Вар 3,32). Йому відомі успіхи людей та їхні помилки, Господь знає людські  проблеми та прогрішення, яким вони підлягають. У неділю паралітика, в яку наша Церква звертає більше уваги на хвору людину, молимося ще ревніше за недужих та бажаємо їм оздоровлення. Цю прощу до місця своєрідної любові та шанування пресвятої Богородиці, присвячуємо, особливо тим хворим, хто узалежнив своє життя від алкоголю, наркотичних препаратів тощо. Відомо, що ця хвороба б’є не тільки по тих особах, хто підлягає цій слабості, але пов’язана і страждає від цього сім’я, родина та суспільство в цілому. Святий І. Золотоустий називав п’янство «… жахливим і дуже тяжким ділом…» («Слово проти тих, хто напивається і про воскресіння» п.2). І тут звичайно, справа не у вині, горілці, інших алкогольних або наркотичних препаратах, бо ці речі існують, але багато людей незалежні від них, не впиваються і не вживають наркотиків. Багатьом людям ці речі не шкодять, можливо, служать як ліки та оздоровчі елементи. Святий Учитель Церкви вказує: «Не від вина походить п’янство, … але розбещена воля породжує п’янство» (там же п.1). Необхідно вміло лікувати волю людини, а найкращим її лікарем є Господь, який покликав людину доброю до життя. Вино та інше саме собою не є злом, тільки п’янство – нещастя, що називається гріхом. Бог дарує людині доброту чеснот: віру, надію та любов. Кожна людина, яка щиро звернеться до свого Творця, зможе й у силі побороти цю хворобу, що ним є пияцтво. Колись Каїн задумав вбити свого брата Авеля не тому, що був п’яний, а був сердитий і вельми похмурнів, бо Господь споглянув на сердечну жертву Авеля, а на його ні. Всевишній, перестерігаючи, так відізвався до Каїна: «… гріх на порозі чигає: він і так оволодів тобою, але мусиш над ним панувати» (Бут 4,7). Людина має у собі Господню силу, якою може запанувати над будь-яким грішним злом. Очевидно, звертаючись до Бога, щоб його  духовну силу вміло використати, перемогти зло й до нього не повертатися. Необхідна сильна віра у те, що Господь допомагає й подібно, як паралітику, залишити те місце, у якому знаходився до цього часу, носячи зі собою у сумлінні ложе-пам’ятку про свою слабість та духовне падіння.

 

Звертаюся до вас, достойні брати і сестри, щоб молитися за тих осіб, хто підлягає гріховній слабості алкоголізму й наркоманії. Це – великий бич суспільства, який час від часу обертається проти нашого народу, а Церква постійно закликала людей, щоб поборювати цю гріховну залежність. Люди вірили у це і ставали на шлях спасіння, оздоровлення, визволення від нечестивої неволі. П’янство, наркоманію та усі інші духовні лиха та нещастя можливо побороти, якщо тільки довірити себе Богові й постійно над цим панувати! Митрополит Андрей Шептицький писав: «Страшною язвою, страшним нещастям нашого народу є п’янство. Не одного вже позбавило здоровля, слави, маєтку; не одного завело напевно на вічну погибель» (А. Шептицький Мирополит «Божа сійба» 1913, стор.101). Наші попередники-єпископи організовували «Братства тверезості», які допомагали підневільним людям у цьому нещастю ставати на ноги й бути добрим християнським народом. Якщо б серед нас знайшлися особи, які страждають алкоголізмом, тоді довірте щиро своє життя Господу, змагайтеся щоденно, кожної миті, за щире тверезе життя, а Бог безперечно допоможе вам. Це – великий подвиг, більше як військовий геройський вчинок, коли особа уміє панувати над собою, знає міру або зовсім не вживає алкоголю! Подумаймо, скільки нещастя приносить пияцтво навколо нас.? Скільки грабунків, вбивств, насилля, бід тощо, твориться через те, що людина підлягає цій недузі. Непотрібно боятися вступати у «Братства тверезості», навпаки, довіряючи Богові, необхідно ставати на шлях тверезого способу життя і чинити добро навколо себе, щоб так проживши життя, осягнути нагороду у вічності! Слава Богу, що і серед нашого духівництва, Господь покликає таких осіб, які бажають допомагати слабосильним у цій ділянці життя! Дякую отцеві докторові Андрієві Логіну та його співпрацівникам за організацію цієї прощі та служіння потребуючим людям в оздоровленні від недуги пияцтва й алкоголізму! Дякую отцеві докторові Теодору Мартинюку та унівській спільноті монахів-студитів, які ласкаво погодилися прийняти цю прощу та молитися разом з нами за оздоровлення! Хай мати Божа, Марія, наша небесна Покровителька, допомагає людям доброї волі у змаганні за праведне й тверезе життя!

 

+ Ігор

Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ

26 травня 2013 р.Б. Свято-Успенська Унівська Лавра



Джерело: www.ugcc.lviv.ua