Слово Митрополита Львівського

на Томину неділю

Ді 5,12-20; Ів 20,19-31.

У восьмий день після воскресіння Христового відбулася надзвичайна подія в колі апостолів: воскреслий Христос знову прийшов до своїх учнів, зокрема, щоби мати поважний діалог з апостолом Томою. Цей учень Христа надалі не вірив твердженням у його воскресіння та у Господній прихід до інших апостолів, друзів Томи. Він був відсутній, коли Ісус приходив до інших своїх учнів у замкнене приміщення, даруючи їм мир. А після слів дарування миру, коли Христос перший раз з’явився зібраним апостолам, Спаситель звернувся до учнів, щоб прийняли Святого Духа, який буде служити їм для відпущення гріхів тим особам, хто їх вчиняє.

Господь піклується про свій народ, знає його духовну слабість та, розуміє, що людина покликана ним до життя із земського пороху, в якого він вдихнув свого духа життя (пор. Бут 2,7). Багато беззаконня вчиняє людина протягом свого життя, це – щось неймовірне, але, коли звертається до Господа з розкаяним серцем, Бог прощає людині найбільші гріховні промахи. З одного боку – порох, з іншого - Бог, що оживив цей порох і вчинив його людиною. З одного боку – людський гріх, з другого – Господь, що прощає гріх. Дивна - сила Господня, могутній - Божий дух!

Дуже добре, що ми, люди святої Церкви, бажаємо переживати події життя Ісуса Христа, а посеред них, одну з найважливіших: його воскресіння із мертвих. Уже багато разів ми переконалися про те, що Ісус навчав про своє воскресіння, коли він жив на землі. Воскреснувши ж із мертвих, його найближчі друзі, апостоли, не вірили у це, що їм говорили інші про відсутність його в покладеному гробі та появу живого Христа в тілі. Згодом, воскреслий Христос з’являвся своїм апостолам, промовляв до них, навіть, їв з ними спечену рибу на вогні (пор. Лк 24,43).

Один із учнів, що подібний до нас, Тома на ім’я, не вірив словам інших апостолів у те, що Христос воскрес. Його невіра простягалася до тієї ступені, що він забажав вкласти свої пальці в рани та руку в пробитий бік Христа. А Тома не бачив пробитого боку, бо не стояв під хрестом, він заховався, боячись юдеїв, щоб його не спіймали та не покарали. Почув від інших, мабуть апостолів або жінок, що бік Христа було пробито списом і в це повірив, а от, у воскресіння з мертвих не повірив, мимо того, що інші переконували його про цю правду.

Любов Господа до своїх створінь надзвичайно велика, - його учень не вірив у воскресіння і ради нього одного воскреслий Христос прийшов у замкнене приміщення, щоб вчинити його віруючим. Спаситель покликав його до себе, щоб Тома своїми пальцями ощупав рани та вклав руку в пробитий бік і в такий спосіб переконався, що він має тіло і, що це не є якась невідома з’ява. Святий Іван Золотоустий твердить, що «Тома шукав собі посвідчення з допомогою самого грубого відчуття і не вірив навіть очам» (св. Ів. Золот., Бесіда LXXXVII на Ів п.1). У зв’язку з цією подією учень Христа визнав його Богом.

Ірмосом Утрені сьогоднішнього свята ми оспівуємо цей факт, пов'язаний з апостолом Томою такими словами: «… Твій блаженний прославляється язик, бо він першим проповідував Життєдавця Ісуса, Бога й Господа…» (Утреня Антипасхи ірмос п.4). Це визнання святого апостола Томи, особливо у році спеціально присвяченому вірі, що проголосила свята Церква, спонукує усіх вірних Христові до поновного й неустанного визнання Божества Ісуса Христа.

Учні Христові все глибше й глибше вникали у розуміння правди про Спасителя світу. Це непохитне твердження про Христа, його народження, науку, терпіння та воскресіння торкається віри кожної християнської душі. Дуже важливо: ставлення сьогоднішнього християнського люду своїм життям до віри у Христа, як Бога. Необхідно ставити питання конкретно собі про мою віру в Ісуса Христа та про віру в правди, які він голосив. Вартує звертатися до себе й запитувати про віру у вічність, суд, нагороду або покарання. Як ми віримо у нашу зустріч з Христом, як Богом, коли після смерті знайдемося у другому житті? Взагалі, чи ми віримо в існування потойбічного життя?

Велику правду через свою недовіру відкрив нам мало віруючий апостол. Через події, які відбувалися відразу по воскресінні Господньому, ми повинні пам’ятати, що воскреслий Господь не перестає перебувати серед нас до цього часу і ми торкаємося його, а він нас, коли приймаємо святе Причастя. «Ісус Христос учора й сьогодні - той самий навіки» (Євр 13,8). Тому відновляймо нашу віру в Бога, якою наділив нас сам Господь, як надприродною силою, яка провадить нас до вічного спасіння. «Та чеснота, - як навчає Митрополит Андрей Шептицький, - триває в нас так довго, як довго не стратимо її через гріх противний вірі» (Митр. Андерей «Правди віри» розд. «Віра, надія, любов» 1901р.). Цей же Митрополит стверджує: «Хто сю віру стратить, - без найменшого сумніву, загине на віки» (Митр. Андерей «Наша віра» 1902р.).

Тому будьмо безмежно вдячні Богові за превеликий дар святої віри та стараймося так використовувати цей дар, щоб бути навіки щасливими у небі! Хай пресвята Богородиця, наша дорога та люба Мати, допомагає нам жити глибокою вірою в її Сина, Ісуса Христа.

+ Ігор

Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ

12 травня 2013 р.Б. Храм Священномученика Йосафата

Джерело: www.ugcc.lviv.ua