Слово Митрополита Львівського у Велику п’ятницю
  • Птн, 03/05/2013 - 14:17

Слово Митрополита Львівського у Велику п’ятницю
Звичайно, що люди по-різному реагують на те, коли почують про смерть знаних та невідомих їм осіб. Кожна особа по-іншому відізветься - якщо відважиться - сказати щось про певного мерця. Часто можна почути слова, що про померлих не слід поганого говорити. Дуже було б добре, щоби й про живих нічого злого не повідáти.  Сам Господь строго наголошував на те, щоб не критикувати сторонніх людей, не займатися їхнім життям, бо кожна людина має багато клопотів сама зі собою. Цікавим особам, що вишукують помилки в ближніх, Христос відповідально стверджував: «Лицеміре! Вийми спершу із свого ока колоду, і тоді побачиш, як вийняти з ока брата твого скалку (Мт 7,5). Психологічно – чиясь смерть, майже кожній людині приносить полегшу й певне тепло від того, що вона ще жива, здорова й надіється пережити багатьох.

 

Сьогодні, для християн, які святкують Страсну п’ятницю за Юліанським календарем, -  важний день, бо це - вшанування смерті Ісуса Христа на хресті та вияв любові до нього. Віруючі люди люблять Господа за те, що він показав їм свою любов до кінця, помер за них на хресті, врятовуючи їх від вічної смерті й покарання. Ісус Христос своїми страстями, хресною смертю та воскресінням відчинив людям дорогу до вічного щастя, яке необхідно людині присвоїти добрими ділами віри. Син Божий добровільно віддав себе в руки ворогів, щоб покрити борг за людський гріх перед Небесним Отцем. Для виплати боргу вистарчав прихід Христа на землю та прийняття людського тіла. Чому? Тому що неможливо рівняти вічного й нествореного Бога із створінням, що стало ділом Творця. Друга Особа Божа, Ісус Христос, бажав сповнити волю свого Отця, показуючи людям свою любов аж до пролиття крові. Його несправедливо засудили на смерть, потім страшно катували й понижували, не спавши цілу ніч, Господь після таких знущань, прийняв важкий хрест й ніс на гору Голгофу, де був розіп’ятий на цьому дереві. Автор псалмів уже давно описав про знущання над Господом: «… Пробили мені руки й ноги, всі мої кості я міг би полічити…» (Пс 22,17-18). Ніхто із людей не в силі збагнути терпіння Ісуса, яке було зумовлене його любов’ю до Отця та загалом, до людського роду. Люди несправедливо засудили Бога на смерть, невинного прибили до хреста. У терпінні та смерті Господній - тільки одна провина: гріхи кожної людини. Пророк написав: «Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші…» (Іс 53,5). Син Божий повис між небом і землею на хресті, але не погрожував нікому, не нарікав й не звинувачував нікого. Що ж він чинив на хресті? Здається, що нічого вже не можна було доброго зробити, крім того, щоб терпіти та в мовчанці помирати. А Божий Син - молився до свого Отця, терплячи на хресті страшні муки, звертався до нього, просив його, щоб прощав тим, хто винен у його смерті. Спаситель, теж не залишив без уваги одного із розбійників, який висів поруч нього на хресті та просив Ісуса, щоб згадав його у своєму Царстві (пор. Лк 23,42). І Христос запевнив цього молільника, що ще сьогодні буде з ним в раю. Мабуть, розбійник чув лагідні слова молитви Ісуса, який звертався до свого Отця словами: «… Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?» (Мт 27,46); або інші слова моління за своїх розпинателів: «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять» (Лк 23,34). Ці слова дали надію розбійникові, коли він бачив тих, хто насміхався з Ісуса, а він не тільки терпеливо приймав цей глум, але просив свого Отця, щоб той простив їм, оправдовуючи їх незнанням. Так поступає милосердний Бог, прощаючи тим, хто чинить гріх та потребує пробачення за нього. Автор псалма так промовляє зі серця людини: «Я висповідав тобі гріх мій і не затаїв провини моєї. … Признаюсь Господові в моїх провинах, і ти простив вину гріха мого» (Пс 32,5). Будьмо вдячні милостивому Богу за його безмежне милосердя до людей.
+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ

3 травня 2013 р.Б. Архикатедральний собор св. Юра (м. Львів)

Джерело: http://www.ugcc.lviv.ua