Слово Митрополита Львівського в день празника Різдва пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Йоана
  • Нед, 07/07/2013 - 21:32

Слово Митрополита Львівського в день празника Різдва пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Йоана

Рм 13,11-14,4; Лк 1,5-25.

Хто в силі збагнути праведну людину? - Якийсь угодник Божий, свята особа і то, не до кінця, бо обмежена людина не в змозі збагнути глибини святої душі іншої особи. Святість чи праведність – безмежні духовні поняття, які трудно усвідомити людині, що живе багатьма матеріальними цінностями. Святий Лука, учень Христа, євангелист, старався при написанні свого Євангелія найкраще представляти духовні вартості особи, зокрема, коли йшлося про її бездоганне життя. Описуючи подію народження святого Івана Хрестителя, характеризує його батьків, розповідає про їхнє походження та наголошує на тому, що Захарія, батько Предтечі та мати, Єлизавета,  були  «справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно» (Лк 1,6). Це були люди уже похилого віку, але не мали дітей. Мимо їхньої праведності, Господь не спішився обдаровувати їх дітьми, бо його Провидіння стоїть понад усіма людськими бажаннями, планами, судженнями тощо. Люди судили, що бездітність – кара від Бога, а Господь показав, що він повеліває, навіть у поважній старості привести на світ дитину. Молитви та приноси цих двох осіб були прийняті Господом, який повелів своєму ангелові повідомити священика Захарію про те, що його дружина породить сина, навіть, вказав на ім’я немовляти – Іван. Хто із людей удостоївся такої честі та Божої уваги? До кого із людей приходив Господній посланець, щоб сповістити про народження дитини? Так, у прадавні часи патріархові Авраамові заповідав Господь про народження спадкоємця (пор. Бут 15,4). Також, Маноаховій безплідній жінці повідомив ангел, що вона породить сина, вказуючи при тому, щоб вона не пила п’янкого напою, а народженому хлоп’яті, бритва не повинна торкатися голови (пор. Суд 13,2-5). Таких подій, звіщень від Бога, – перелічити на пальцях.

Подія, що відбулася із Захарією, сталася під час його жертви кадіння у святині. «З причини великої кількості священиків кожен із них міг тільки раз у своєму житті принести ту жертву в призначеному жеребом дні» («Ewangelie z komentarzem duszpasterskim» 2009, T. Loska SJ, str.644). Священик побачив ангела біля жертовника, який заспокоював його, щоб він не боявся й не закривав свого лиця, подібно, як Мойсей (пор. Вих 3,6). І Захарія дійсно, опанував себе, слухав ангела, але не вірив його словам. В короткій розмові, Божий посланець звістив Захарії про вислухану молитву та охарактеризував народжене немовля, яке в дорослому віці «багато синів Ізраїля наверне до Господа… ітиме перед ним з духом та силою Іллі… щоб приготувати Господеві народ прихильний» (Лк 1,16-17). З цієї зустрічі випливає, що священик повірив у присутність ангела, у нього зникла боязнь й непевність, але благовісті принесеної вістуном від Бога не прийняв. Бажав знаку, як переконання і отримав: замовк, втратив дар мови. Вийшовши зі святині народ зрозумів, що він мав видіння, бо до усього цього тільки знаками розумівся з другими. Цікаво, що справедливість та гідне виконання Божого закону Захарієм, вміщала у його особі недовіру до Божих слів? Авраам, наприклад, був іншого ступеня віри, він мав запевнення  від Бога, що від його сина будуть розмножені народи, однак, не завагався, довіряв Господу, бо на Божу вимогу був готовий принести в жертву єдиного сина Ісаака (пор. Бут 22,10). Захарія просив підтвердження від архангела Гавриїла, - Авраамові не потрібно було жодних знаків, бо йому вистарчало запевнення Бога. Люди по-різному люблять Господа, не можна їх судити, навіть тоді, коли вони люблять й помиляються. Людська воля здатна слабнути у трудних випробовуваннях, бути невірною своєму Творцеві, однак, Господь дає шанс людині виправити промахи, утверджуватися у вірі та любові до нього. А Бог не відмінив своїх слів. Єлизавета зачала, таїлася п’ять місяців, мабуть, використала цей час, щоб подякувати Богові за вислухані молитви та просила благословення для свого дитяти. Захарія проводив час у глибокій мовчанці, бо язик його занімів з волі Бога. Роздумував про свій вчинок недовіри й глибше переконувався про Господню правду. Жалів глибоко у своєму серці, що домагався знаку від Господа, який отримав й з вдячністю, без жодних нарікань прийняв нелегке випробування. Радів, бо очікував народження довгоочікуваної дитини й розв’язання язика. Коли дитя прийшло на світ, тоді Захарія написав на табличці, що ім’я немовляти – Йоан, в той спосіб закінчилася його кара, бо він знову став розмовляти. Таке ім’я дитяти йому заповів ангел, тому тепер уже без жодного вагання священик повідомив усім імення свого сина. А ім’я Йоан означає – Бог є ласкавий. Це -  дивне дитя, бо від лона матері було сповнене Святим Духом, наділене силою та духом пророка Іллі, він - посланець, що приготував путь перед приходом Спасителя (пор. Лк 7,27). «Народження Владики було від Діви, а раба улюбленого – від старої неплідної матері, бо так належало: одне чудо попереджує інше» (Утреня Різдва св. Івана Хрестителя, ірмос п.3). Господь виховував його у пустелі, де він, роздумуючи про Бога та, молячись до нього, готувався накликувати людей відважним та могутнім голосом до покаяння: «Покайтесь, бо наблизилося Небесне Царство» (Мт 3,2). Спав дуже мало, їв надзвичайно скромно: сарану та дикий мед, але у цього худорлявого чоловіка, яким колисав вітер немов тростиною, перебував потужній Божий дух. Йоан був вищий та сильніший духом понад усіма народженими до нього. Його боявся цар Ірод, знаючи, що  чоловік він був справедливий і святий, хоч охоче слухав його слів, однак, цар не змінив свого поганого способу життя (пор. Мр 6,20). Іван любив понад усе Господа Бога та людей не тому, щоб потурати їм в безглуздому житті, але, щоб накликати народ до зміни способу життя та покаяння. Такий приклад життя святого Йоана Хрестителя та його праведних батьків подає нам свята Церква до роздумування. Захарія та Єлизавета були бездітні, терпіли дорікання та насмішки інших, однак, не звинувачували в цьому Бога, лише виконували його волю, молячись, приносячи  милосердні жертви, перебуваючи цілковито в Божих руках. Захарія зламався, бажаючи свідчень від Господа, а Всевишній у старості навчав його довіри та уповання. Народження дитяти неплідною Єлизаветою у старечому віці було великим чудом, яке приближало чудо народження Божого Сина від Діви Марії! Святий Йоан, великий праведник, в усьому вірний Богові, не прив’язувався до пропозицій світу, лише з великою вдячністю служив Богові, пам’ятаючи на коротке життя. Прожив недовго, але за короткий період часу вчинив багато добрих діл, освячуючи своє життя та приближуючись до переходу в Небесне Царство. Загадаймо сьогодні й про інше чудо: переміни хліба і вина у Тіло й Кров нашого Спасителя під час святої Літургії. Хай пресвята Євхаристія буде завжди бажана та близька кожному вірному нашої Церкви! Любімо й прославляймо нашим життям, подібно, як святий Предтеча триєдиного Бога: Отця, Сина і Святого Духа! Пресвята Богородице та святий Йоане Хрестителю, випросіть нам  у Божого Сина освячення й спасіння наших душ!

+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ

 
7 липня 2013 р.Б. Архикатедральний собор св. Юра (м. Львів)

Джерело: www.ugcc.lviv.ua
 


Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць