Ді. 2, 1-11; Ів. 7, 37-52; 8, 12

Всесвітлий отче Ректоре,
Всечесні отці,
Достойні брати та молільники, у прочитаному євангельському уривку довідуємося, що юдеї, первосвященики, фарисеї та інші старші в народі не любили Христа. Народ сперечався між собою про його особу, одні говорили, що він – пророк, інші – Месія, навіть, послані слуги від ворогів Ісуса були захоплені мовою Спасителя й не привели його до старших. Знали, що Месія з роду Давидового та прийде із села Вифлиєму. І це – правда, бо так сталося, але Ісуса Христа старшина не вважала за Месію, хоч дивувалися юдеї про його глибоке знання Святого Писання (пор. Ів. 7, 15). Ісус Христос закликав, причому, на ввесь голос, щоб люди приходили до нього та гасили водою спрагу духовного життя. Але він не говорив про необхідність води, як речовини в житті людини, але про духовні джерела, які напоюють душу людини (пор. Ів. 4, 14). «Ісус нав’язував свій заклик до літургії води, яка мала місце в останньому, найбільш урочистому дні свята: вчасним ранком зачерпували воду до золотої посуди із силоамської купелі. В урочистій процесії несли її до святині, співаючи слова із пророцтва Ісаї (Іс. 12, 3-4). Виливали на престол, просячи про дощ в майбутньому році. Вода означала Святого Духа, котрого мали отримати віруючі в Христа» (див. «Ewangelie z komenterzem duszpasterskim» T. Loska TJ 2009 str. 882). Людина прагне жити вічно, не хоче помирати, хоч усі тіла помирають, однак, Бог дарував людині безсмертного духа, який уже не помре ніколи. Сам Син Божий без відклику твердив: «… бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос його вчують, і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, – воскреснуть на суд» (Ів. 5, 28-29). Усі воскреснуть, немає значення те, яким було життя людей. Усе-таки Господь перестерігає, що буде воскресіння на життя і на осудження. Отже, відбудеться воскресіння на вічне життя, тобто, з’єднання людського духа і тіла в усіх людей. Ми очікуємо, тільки, необхідної смерті нашого тіла, бо нашого духа уже ніхто не в силі омертвити. 

Спаситель у своїх промовах говорив про Духа, що його мали прийняти ті, які увірували в Христа, бо не прийшов був ще Дух Святий. Цей пречистий, невидимий, неосяжний, незмінний та непереможний  Дух прибув і наповнив своїми дарами апостолів у п’ятдесятий день після воскресіння Ісуса. Син Божий, кажучи про Святого Духа, запевнював своїх учнів: «… Ліпше для вас, щоб я відійшов. … Якщо ж відійду, - пришлю його до вас» (Ів. 16, 7). І дійсно, – це сталося, бо Господь на дармо не проказує жодного слова: «… За кожне пусте слово, яке скажуть люди, – дадуть відповідь судного дня за нього» (Мт. 12, 36). А Бог стоїть вище сказаного до народу. Спаситель відійшов, вознісся на небо на очах апостолів, які «повернулися з радістю великою в Єрусалим», очікуючи приходу Святого Духа. Перебуваючи в горниці спільно на молитві, роздався з неба шум і цей шум почули не тільки апостоли, але й люди, що перебували в Єрусалимі. Почувши це у місті, як щось неймовірне та незвичайне, певні мешканці Єрусалиму та прихожий чужий люд зійшлися немов би по якійсь команді, а здивовані побачили й почули промови апостолів у їхніх різних мовах. У Діяннях описано, що там прибули люди із Месопотамії, Юдеї, Каппадокії, Понту Азії, Єгипту, Лівії та інших кутків світу. Від проповідування у різних мовах, зібраний народ був збентежений. Ті, хто знали учнів Христа, із здивування остовпіли, від почутих промов різними мовами про «величні діла Божі». Застрашені перед тим апостоли, які боялися вийти з кімнати після розп’яття Христа, прийнявши Святого Духа стали мужніми, безстрашними, відважно проповідували про те, чого не бажали юдеї: воскресіння Ісуса Христа та його перемогу над смертю, злом та усіма злими силами. Цей неперевершений Дух навчив апостолів проповідувати, голосити слова доброї новини і святий Петро пригадував зібраному народові слова пророка Йоіла. Він був навчений говорити про Ісуса Назарянина й не боявся говорити слухачам про те, що «ви видали і вбили руками беззаконних, прибивши до хреста». Не легко було знати учням, що вони мають говорити слухачам і Святий Дух піддавав їм думки та слова, якими вони безстрашно зверталися до прибулих, яким не завжди подобалася їхня промова. Відомо, що за проповідування слова Божого та свідчення про Христа, не за погані вчинки та розбої, учні Спасителя стали мучениками. Правду не можна затерти неправдою, біле залишиться таким, а кинутий, навіть в болото дорогоцінний брильянт, піднятий та очищений має цю саму достойну цінність.

Святий Дух має непереможну силу, який управляє святою Церквою через людей, так заповідав Спаситель світу. Він наповнює людей своїми дарами, дає мужність протистояти злу, перемагати його та чинити добро. Хтось надзвичайно мудро зауважив, що написано євангелистом «… і схиливши голову, віддав духа» (Ів. 19, 30), означає не тільки це, що Христос віддав свого духа Небесному Отцеві, але що він дав Святого Духа для Церкви та її вірних. Святий Дух – це життя Церкви та оживлення богобійного життя в кожній християнській душі. Святий Дух – це енергія, що чинить людей здатними тривати у Христі й сповняти його волю через виконання Божих Заповідей! Він присутній у Святих Тайнах та надихає душу чинити добро для її освячення та вічного щастя. Святий Дух об’єднує християн у спільноту, яка зростає духовно, стає сильною у практиці побожного життя та звершується в Провидінню Божому. Святий Дух є Духом любові, у якій утримує  вірних поміж собою та надихає любов’ю християнський люд до Пресвятої Трійці. Дух Святий – вогонь, який запалює й підтримує душу у горінні Божою праведністю, рівновагою в труднощах та у звершенні доброчинності. Шум та язики у вигляді вогню, не спричинили людям зла, навпаки, вчинили апостолів зрілими, повними Божої благодаті та любові до Бога й ближніх. Святий Учитель Церкви зауважує, що вогняні язики були поділені, тобто, «вони були від одного кореня, – щоби ти пізнав, що це – сила послана Утішителем (св. Ів. Золот., Бесіда IV на Ді. п.2). Святий Іван Золотоустий зауважує, що для отримання Святого Духа необхідно залишити усі прив’язання душі, вчинити її порожньою, тоді Він прибуде й навчить духовного життя та покаже, як боротися із усяким нещастям та злим духом (пор. св. Ів. Золот., там же). Просімо й ми у сьогоднішній день великого свята, щоб Святий Дух прийшов до нашої душі, очистив наше серце, наповнив нашу душу своїми дарами, просвітив наш розум, дав сили й відваги довершувати добрі діла. Пресвята Богородице, випроси для нас необхідних благодатей в Утішителя для виконання Господньої волі! 
 
+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ
 
23 червня 2013 р.Б. Львівська духовна семінарія Святого Духа
Джерело: www.ugcc.lviv.ua