Слово Митрополита Львівського в день преподобного Теодозія, спільнотного життя начальника
  • Птн, 24/01/2014 - 17:07

Слово Митрополита Львівського в день преподобного Теодозія, спільнотного життя начальника

Мр 10,23-32.

Всечесні отці,
Достойні сестри і брати,
дякую вам за участь у молінні під час Служби Божої, у якій ми, також, поставили достойного Івана Глову в священство та Шевчука Тараса на дияконське служіння. Для цього ми вибрали день присвячений преподобному Теодозію, начальнику спільного чернечого життя. У «Житті Святих» написано, що він народився коло 423 року в Кападокії з побожних батьків. В Антіохії він зустрівся зі святим Симеоном Стовпником, який назвав його по імені, не знаючись з ним. Праведник розпочав своє чернече життя на горі Сіон при старцеві Лонгині. Згодом, скриваючись, прожив тридцять років у печері біля Вифлиєму з любові до Бога, де про нього мало хто знав. Йому не вдалося цілковито укритися, бо, відшукавши його, приходили учні, яких він навчав бездоганного служіння Богу та виконанню його волі. Учнів зростало. Теодозій побудував монастир, чотири церкви та будинок для убогих і прочан. Число монахів, що гуртувалися навколо святого Теодозія зросло до 700 осіб. А у Палестині на той час нараховувалося 16 000 монахів, якими, за благословенням патріарха Солюстія, керував Теодозій. Тоді ширилася євтихіанська єресь, яку прийняв і цісар Атанасій, надіючись приєднати й Теодозія до грішного вчення. Теодозій, маючи 94 роки виступив проти єресі й цісаря, який осудив його на вигнання. Незабаром цісар помер, а Теодозій повернувся до свого монастиря. Господь дав Святцеві дар чинити чудеса. Він також, мав дар бачити події наперед. Рік перед смертю Теодозію докучала страшна хвороба, в якій терпів невимовні болі, піддаючись цілковито волі Бога. Цей на три дні наперед проголосив про свою смертю, поблагословивши зібраних братів-монахів. Тіло його похоронили у печері, в якій він довго прожив. Святий Теодозій прожив довгий вік в убогості й простоті, але в постійній любові до Бога та ближніх, за що отримав  ще за життя дар чинити чуда, а по смерті вічну нагороду. Необхідно завжди зважати на свою душу, бо життя швидкоплинне, а у вічності не допомагають багатства, сила, знання, авторитет, лише смиренне та покаянне життя з Господом приносить людині вічну славу.

Під час цієї Служби Божої ми стали свідками народження Божих слуг: священика та рівно ж диякона з-поміж наших братів, яких Бог покликав до служіння по своїй волі. Тим, хто служить Богові у священицькому стані дуже ясно, що вони прості люди, як інші, але мають спеціальне завдання виразно поручене їм Богові. Коли Ісус Навин ділив землю між ізраїльтянами, тоді так відізвався до народу: «Левіти ж не матимуть уділу між вами: священство Господнє їхній уділ…» (І Н 18,7). Мойсей, що з волі Бога висвятив Арона на священика, призначив його та синів з коліна Леві, «… щоб богослужбу й священнодію виконували та іменем його народ благословляли» (Сир 44,15). Ось так, Господь кличе відповідних собі осіб, щоб пильнували його служіння, благословляли та провадили Господній народ праведною дорогою до щасливої вічності. Людина не може сама взяти собі священства, лише Бог вибирає тих, хто йому до вподоби (пор. Мр 3,13). Бог так промовив до Арона: «Ти ж і сини твої з тобою пильнуватимете ваше священство… як дар передаю вам службу священства; хто ж чужий наблизиться, буде покараний смертю» (Чис 18,7). Священики - не якісь виняткові люди, бо відомо про різних вчених: науковців, митців, письменників, лікарів тощо, які перевищують своїм фаховим знанням священиків, але Богу подобається покликати відомих йому осіб до служби й того ніхто не може заперечити. Господь є тим, хто дає людині знання й мудрість, які необхідно розвивати і укріплювати. Люди на землі служать одні одним своїм покликанням, своєю професією, хоч трапляється, що хтось може використовувати ближніх для своїх цілей, наприклад, збагатіти. Священик повинен пильно виконувати своє служіння Богові, через гідне служіння людям! Божий священик Неємія звертався до Господа наступними словами: «Пригадай їм, Боже мій, що вони опоганили священство й священицький та левітський союз!» (Неєм 13,29). Священики також, здібні чинити помилки, навіть, протистояти Богові, деякі роблять це до останнього віддиху без жодного каяття, але такий спосіб життя не принесе жодного успіху душі. Богові необхідно всюди й завжди служити!  Незадовго прийде час, коли Господь скаже: «... до тебе бо, священику, у мене справа!» (Ос 4,4). Бог через пророка Єремію скаржився наступними словами: «Навіть пророк і священик - і ті безбожні, ба й у домі моїм знайшов я їхнє ледарство…» (Єр 23,11). Невтішно відзивався Господь про багатьох своїх священиків - до різних пророків, що легко дізнаємося із Святого Писання. Але знаходимо багато вірних слуг Божих, які сумлінно виконують аж до цього часу служіння. У Діяннях знаходимо: «І росло слово Боже та множилось число учнів у Єрусалимі вельми, і велика сила священиків були слухняні вірі» (Ді 6,7).

Звертаюся до вас, священику та дияконе, щоб на вас збувалися ці добрі слова: бути постійно слухняними Богу, його Церкві та своїм наставникам. У такому випадку ніколи не вчините помилки, навпаки, Господь Ісус поблагословить усі ваші добрі починання! Поручаю вас покрову Божої Матері та вашим ангелам хоронителям!  Закликаю ваших дружин, батьків, братів, сестер рідних та знайомих до молитви, щоб ваше служіння було миле Богові! Дякую батькам, дружинам та усій рідні, що ви розумієте й дорожите священством ваших дітей та рідних вам духовних осіб. Хай благословення Господнє спочине на вас, достойні священику та дияконе! Пильнуйте вашого покликання, щоб явитися добрими слугами перед обличчя Ісуса Христа!

+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ

24 січня 2014 р. Б. Архикатедральний собор Святого Юра, м. Львів.

Джерело: www.ugcc.lviv.ua