Слово Митрополита Львівського в Неділю про блудного сина
  • Втр, 18/02/2014 - 10:18

Слово Митрополита Львівського в Неділю про блудного сина

1Кр 6,12-20; Лк 15,11-32.

Достойні сестри і брати, незабаром почнеться Великий піст, святий час, період більше рекомендованої покути, щирого покаяння, нове переосмислення свого життя. Дуже велика зміна сталася у нашому суспільстві протягом року! Суспільство дозріло до певного рівня  й стало оцінювати себе, оглядатися на своє життя, з чого люди зрозуміли, що їх обдурюють, з ними влада не рахується, добрих та мирних людей мають за ніщо, а  людська праця та багатство країни використовується для збагачення групки людей.  Народ не витерпів цинізму, розбою з боку провладних осіб, несправедливості та відвертої брехні. За словами пророка, багато із владних осіб: «… Язик свій призвичаїли неправду говорити, лукавлять аж до очманіння» (Єр 9,4). Люди вийшли на вулиці й майдани, щоб заявити, що вони – люди, бо такими нас створив Господь. Стаємо свідками того, що влада не розмовляє з людьми, не чує голосу народу, до якого обіцяла ретельно прислухатися перед виборчим процесом… Людей заводять в оману, а це - не Божа воля. Святий Іван Богослов навчає: «Коли хтось каже: Я люблю Бога, а ненавидить брата свого, той не правдомовець…» (1Ів  4,20). В нашому випадку влада не тільки пасивно не любить свого народу, але активно знущається з нього: в людей стріляють та б’ють їх палицями, обливають водою на морозі, роздягають до голого вигляду,  залишають побитими до смерті в посадках дерев на снігу і за це ніхто не відповідає… Усі про це знаємо, бачили в телевізії побитого та порізаного Булатова, чуємо по радіо та читаємо в пресі про всякі нечестиві випадки. Чи цьому кінець? - Ні! Кінцеву крапку ставить Господь, який промовляє устами пророка: «Оце - кінець тобі! Я пошлю на тебе гнів мій і судитиму тебе за твоїми вчинками, і оберну всі твої гидоти на твою ж голову» (Єз 7,3). Божі слова відносяться до усіх, тому нам всім необхідно застановлятися над чіткими словами Господа, який надаремно не промовляє. Яку ж відповість дасть людина Господові, яка устами каже, що любить Бога, приходить в церкву, а на ділі знущається з ближнього? Звичайно, що люди бажають того, щоб Господь відразу покарав злочинців, але кожна людина грішить проти Бога, тільки - одні менше, а інші чинять страшні гріхи. Святий апостол проголошує: «Терпіть і ви, скріпіть ваші серця, бо Господній прихід близький» (Як 5,8). Усі готуймося кожного дня, щоб з мирною душею та чистим серцем бути покликаними до Господа.

Сьогодні ми знову почули притчу-розповідь Ісуса Христа про блудного сина, його старшого брата та доброго, милосердного батька. Добрий батько у цій притчі, це – не хто інший, як Господь Бог, який очікує на покаяння та доброчесне життя кожної людини. Його сини, це – ми, грішники усього світу, які часто неслухняні Божій любові та законові. Молодший син із притчі – самолюбний, не звертав уваги на свого батька й старшого брата, вирішив, що він – зрілий чоловік і має претензії до благ, та маєтку свого батька. Попросив половину маєтку, мабуть, батько про це повідомив своїх синів, що розділяє маєток між ними. Цей син не дає першості своєму старшому братові, лише, сам спішиться забрати обіцяне й використовувати по-своєму уподобанню. Батько не заперечує дати те, що обіцяв, шанує волю свого сина. Молодший син, забравши половину батьківського добра,  зриває зв’язок із батьком. Віддаляється, розуміємо, від Бога, скочується на дно гріховного життя. Розкидається грішми. Не думає про гідне життя, лише, позбувається того майна, якого не здобув своєю працею. Довів себе до того ступеня, що не мав, навіть, що з’їсти, а припускаємо, що від батька отримав великий маєток. Найнявся пасти свині, що було великим пониженням та ганьбою для ізраїльтян, бо ці тварини вважалися нечистими. Господар, в якого він працював, ставить його нижче свиней, бо не дає йому їсти й цього, що їли ці тварини. Ці обставини спонукали немудрого сина згадати про доброго батька та його гідне відношення до наймитів. У своїх роздумах молодший син не претендує називатися сином, мріє, щоб батько прийняв його як одного  з наймитів. Розкаявся у своєму серці. Не боявся повертатися до батька, знаючи його велику доброту й милосердя. Батько очікував сина, виглядав  й дочекався. Незважаючи на свою гідність, батько вибіг напроти блудного сина, який просив прощення, сповідуючи свої гріхи. Татові було важливе його повернення, правильне рішення сина. Одягає сина, справляє бенкет, дає на палець перстень, як знак довіри та право ставити печатки на документах. Розкаяний син отримав більше становище, як його посідав перед віддаленням від батька.

Старший син, прийшовши з поля, був здивований святковою метушнею, музикою й танцями. Не знав, що діється. Дізнавшись про ситуацію,  запалав гнівом на батька та на брата. Не послухався ласкавих слів батька, який запрошував його увійти та радіти поверненням брата. Старший син звернувся до батька із докором та непошаною, говорячи про молодшого: «… цей син твій…». Не назвав батька татом, а про брата відізвався «цей». Виключив себе зі своєї сім’ї. Це трапляється і в наших часах, коли певні діти називають своїх батьків словами «старий» або «стара», які, зрештою, передають гроші дітям, працюючи за кордоном... Батько запевнює свого сина, що усе, що в його посіданні, це служить і старшому синові, це – синове. Називає його дитиною, відкриває своєму синові любов свого серця до нього, а той не приймає цієї любові. Старший син закидає батькові, що він не переступив жодної заповіді, подібно, як ми чули про фарисея, який хвалився у храмі виконанням закону, постами та даванням милостині, критикуючи митаря (пор. Лк 18,11-12).  Господь, натомість, каже: «… Я милосердя хочу, а не жертви. Бо я прийшов кликати не праведних, а грішних» (Мт 9,13). Молодший грішник зрозумів свою помилку, навернувся й відкрився на любов батька. Старший син, теж грішник, був біля батька увесь час, але жив замкнутий у собі і вважав, що йому вистарчає закон без любові. А любов - більша від закону, любов стоїть понад законом! Святий апостол Павло навчає: « Любов - довготерпелива, любов - лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, … не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; … радіє правдою; все зносить, в усе вірить, … Любов ніколи не переминає. …» (1Кр 13,4-8). Запам’ятаймо назавжди слова Господні, який промовляє до кожної людини: «…  Я полюбив тебе відвічною любов'ю, тим і зберіг для тебе мою ласку» (Єр 31,3). Попробуймо віднайти своє місце у цій притчі.

Привітаймо нашою любов’ю та прихильними молитвами диякона Михайла, якого Господь зволив вибрати для своєї служби. Хай його служіння з любові у Церкві Божій -  стане для нього єдиною метою життя!

+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ

16 лютого 2014 р. Б. Архикатедральний собор Святого Юра, м. Львів.

Джерело: www.ugcc.lviv.ua