Слово Митрополита Львівського
в середу 2-го тижня Великого посту
Бут 4,16-26.
 
Коли Каїн вбив свого брата Авеля, відповів Богові, що він нічого не знає про свого брата і, що він не сторож брату. Не признався про вбивство, не каявся за вчинений гріх, хоч зрозумів, що Бог знає його вину.
 
Подібно було з Адамом та Євою, які не каялися за вчинене беззаконня, не перепрошували Господа, лише, звинувачували по черзі одне одного. Дуже цікава постава людини, яка вчинила провину й не бажає миритися з Богом, хоч порушила його закон.
 
Чому так тяжко каятися з вчинений гріх, сказати правду, признати свою неміч? Чому людина бажає тривати у неправді, гордині, коли це її не приносить користі? Звичайно, що хід подій, що відноситься до життя і розвитку людей, міг би бути іншим, коли б люди відразу мирилися з Богом, перепрошували його за вчинені духовні помилки, - але сталося так, як сталося. Згодом, відійшов «Каїн від лиця Господа» й поселився недалеко Едему. Рай нагадував йому про падіння його батьків, про їхню неслухняність Богові - Господь прогнав їх з раю за гріх. Але це, мабуть, мало послужило Каїнові до чеснотливого життя, не злякало те, що батьки так гарно про живали в раю, а тепер повинні тяжко працювати, трудитися й зносити різні терпіння?
 
Каїн жив своїм життям, чинив так, як йому подобалося, а це не завше виходить на добро духовного та фізичного життя. Віддалився від лиця Божого… Одружився, хоч Святе Писання не згадувало про жінок, часто, не усе було прописано, замовчувалося, однак, Адам та Єва, також,  народжували дочок. Початок людського роду був спочатку скромний, бо розмножувався з одного подружжя: Адама та Єви.
 
В Каїна появився син Енох, здогадуємося, що батьки бажали увіковічнити себе не тільки у дітях, що перше, але Каїн був настільки розвинений, що збудував місто, називаючи його іменем свого сина. Бог не позбавив Каїна розуму, мудрості, сили тощо, залишив йому дари, мимо його гріховності. Наштовхуємося на думку, що людська душа відчуває свою безсмертність, бажає життя вічного, відображає це у своєму потомстві, що приносить якусь полегшу, вступає в душу якась певність в тому, що має жити вічно. Хтось сказав, що Президент Росії, бажає увіковічнити себе у війнах та завоюваннях, в міжнародних провокаціях та упровадженню неспокою у світі. Знає що помре, але бажає жити, навіть, в безглуздо довершених фактах.
 
Довідуємося про те, що у витоках людського життя на землі, особи, отримавши від Господа різні дари, розвивали скотарство, появилися гуслярі та дударі, також, ковалі, що вміли винаходити залізо й кувати необхідне знаряддя. Люди швидко освоювали професії, розвивалися, чинили позитивний господарський прогрес, мимо гріховних перешкод.
 
І знову наштовхуємося на те, що якийсь Ламех, потомок Каїна, вбив чоловіка. Звідки бралася така ненависть до ближнього? Хто навчив убивців цього ремесла? Ще ніхто не був помер, а вже траплялися перші смерті не природним способом, але  через вбивства? А Ламех, на від міну від Каїна, сповістив про своє вбивство дружинам. Тоді ще не було Заповідей, лише, сумління не дрімало, тривожило вбивцю і він виявив свій ганебний вчинок. Викрив свій гріх, пізнав зло, хоч був свідомий про вбивство Каїном брата та помсту для нього за нанесену смерть, однак, не зупинився, довершив злобного вчинку. Не відомо чи Ламех вчинив такий акт признання відразу, чи по певному часі, коли сумління не давало спокою? Він не мав щастя й задоволення від вчиненого вбивства. А втім, признався, сповідався перед своїми дружинами, хоч можливо, ніхто інший про це не знав? Навіть, виміряв собі покарання – сам те вчинив?
 
Чи, можливо, Господь мав з ним розмову, як із Каїном? Не відомо? Тому дуже важливо, щоб ми заглядали у своє сумління, каялися за вчинені промахи життя, особливо, у цей ювілейний рік Божого милосердя.
 
Коли ж уважно читати цей текст, знаходимо, що Єва породила сина й назвала його Сет. А Сет породив Еноса: «І тоді почали закликати ім'я Господнє» (Бут 4,26). Значить, заклик Господнього імені до цього часу знаходився у застої. Появилися нові люди, які побачили глибшу необхідність у спілкуванні з Богом…
 
+ Ігор
Митрополит Львівський УГКЦ

23 березня 2016 р.Б. Львівська духовна семінарія Святого Духа