Слово Митрополита Львівського з нагоди випуску офіцерів Академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного

Ді 25,13-19; Ів 16,23-33.

Високодостойний пане генерал-лейтенанте  Павле Петровичу,
Вельмишановні панове офіцери,
Гідні шани випускники-офіцери,
Достойні присутні молільники,
дякую вам за вашу присутність на молитві, за те, що ви прибули у церкву просити Бога благословення на майбутнє життя, яке завжди відзначається великими та несподіваними викликами. Взагалі, прожити життя добре, це – не проста, а надзвичайно складна річ. Ви, звертаюся до випускників військової Академії, стали офіцерами української армії, яку вважають сильною, поки що тільки кадровим складом, але занедбаної технічним оснащенням, недостатню платнею та хочеться для вас належної уваги урядових осіб. Вірю, що вам прийдеться розвивати наше військо та оснащувати його технічним потенціалом, щоб не тільки оберігати суверенітету нашої Батьківщини, але, щоб воно стало достойного рівня передових країн світу. Все-таки, військової підготовки та оснащення доброю технікою буде недостатньо, коли у військових людей забракне мужності та сильного духу. Військові особи, насамперед, повинні горіти любов’ю до своєї Батьківщини та своїх краян! Людям війська  необхідно виховуватися в дусі патріотизму та примиренності з іншими народами, бо всюди, у кожній країні є більшість, які доброго духа та миролюбні, теж, не бракує таких, які розпалюють ворожнечу до інших людей, національностей, раси, походження тощо. Ворожнеча – нездорові погляди, бо сам Христос вказав на вищий ступень виховання та постави гідної християнина: «А вам, що слухаєте, кажу: Любіть ворогів ваших, добро чиніть тим, які вас ненавидять» (Лк 6,27). Світ, у якому живемо, не рідко відзначається жорстокістю, бо чуємо тут і там про війни, розрухи, напади, вбивства, грабунки, кривди, насильства тощо. Усюди повно несправедливості. А людина прагне спокою та щастя, бажає мирного співіснування та взаємної поваги. І звичайно, це повинно ставатися не усними промовами та обіцянками, їх сьогодні не бракує, бо любов, яка об’єднує людей, повинна мати місце у суспільстві, інакше воно загине, люди знищать себе без війни та куль. Незадовго перед своєю смертю Ісус Христос звертався до своїх учнів, щоб вони просили добрих речей у Небесного Отця в його ім’я. Учитель підтверджував: «… Просіть - і ви одержите, щоб радощів ваших було вщерть» (Ів 16,24). Говорив про радість, яка є духовним даром, піднесеним станом духа, що не дається захитати всяким труднощам й терпінням. Для кожної людини дуже важливо сповняти волю Бога, яку вона пізнає на молитві, на сердечній розмові з Господом, яку необхідно практикувати завжди й всюди. Надзвичайно важливо, щоб Бог був присутній у серці людини, а, коли говоримо про військо, щоб його присутність відчувалася у військовослужбовців. У глибоку старовину цар звертався до Бога й тривожився: «Чи ж не ти, Боже, що відкинув нас, і що не виходиш, Боже, з нашими військами?» (Пс 60,12). У нашому житті не можемо ставити Бога осторонь, бо навіть, старинне прислів’я пригадує: «Без Бога, ані до порога». Тобто, людина отримала безсмертного духа життя від Бога і в Господі вона повинна себе реалізувати.

Вітаю вас, випускники лейтенанти, із отриманням професії та бажаю гідного місця служіння! Бажаю молодим офіцерам, випускникам Академії Сухопутних військ, духа любові та мужності, рівноваги в труднощах, розвитку у професії та доброго здоров’я на багато років життя! Прийміть моє вітання та побажання для вас: бути добрими людьми, сумлінними офіцерами, щоб честь знайшла місце у ваших серцях! Ми дякуємо вам за ваше рішення бути військовими, надіємося на вашу гідну офіцера службу, зичимо мирного неба та внутрішнього спокою! Хай Господь благословить вас, ваших рідних, близьких та знайомих!

+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ
 
20 червня 2013 р.Б. Гарнізонний храм Святих Верховних апостолів Петра і Павла. м. Львів.

Джерело: www.ugcc.lviv.ua