Смішно, а може і ні?
  • Втр, 04/08/2015 - 14:38

Дочка відомого проповідника, брала участь у ток-шоу, присвяченому подіям 11 вересня. На запитання ведучої Джейн Клейсон: «Як Бог міг дозволити такому статися?» Ганна Грем дала дуже глибоку і проникливу відповідь.

Вона сказала: «Я вірю, що Бог так само, як і ми, глибоко сумує про те, що сталося. Але ж ми роками виганяли Бога з наших шкіл, з нашого уряду, з нашого життя. І я думаю, що Бог, будучи джентльменом, просто відступив. Чи можемо ми очікувати від Бога благословення і захисту, якщо ми при цьому вимагаємо, щоб Він нас покинув?»

Давайте згадаємо… По-моєму, все почалося, коли Медлін Мюррей Охара (вона була вбита, її тіло було знайдено) заявила, що в школі не є місце для молитви, і ми сказали: «Добре».

Потім хтось сказав, що краще б у школі не читати Біблію (Біблію, де сказано: «Не вбивай», «Не кради» і «Люби ближнього твого, як самого себе»!). І ми сказали: «Добре».

Потім доктор Бенжамін Спок сказав, що нам не слід застосовувати тілесні покарання до наших дітей, коли вони погано себе ведуть, тому що цим ми пошкодимо їх маленьким особистостям — ми можемо зіпсувати їх почуття власної гідності (син доктора Спока покінчив життя самогубством). І ми сказали: «Він — спеціаліст і знає, про що говорить». І так ми сказали: «Добре».

Потім хтось сказав, що вчителям і директорам не можна карати наших дітей. А адміністрації шкіл суворо заборонили своїм викладачам навіть торкатися учнів, які провинилися, тому що їм не потрібна погана реклама і вже тим більше, що вони ж не хочуть відповідати за це перед судом (є велика різниця між покаранням і дотиком, прочуханкою, приниженням, биттям і т. д.). І ми сказали: «Добре».

Потім хтось сказав: «Давайте дозволимо нашим дочкам робити аборти, якщо вони цього хочуть. Їм навіть не доведеться розповідати батькам». І ми сказали: «Добре».

Тоді якийсь мудрий член шкільної ради сказав: «Хлопці завжди будуть хлопцями і завжди будуть цим займатися. Так що давайте дамо нашим синам стільки презервативів, скільки вони хочуть, щоб вони могли розважатися, як їм завгодно. А нам не доведеться розповідати їх батькам, що вони отримали їх у школі». І ми сказали: «Добре».

Потім хтось із нами ж обраної верховної влади сказав, що неважливо, що у нас в приватному житті, якщо ми добре робимо свою роботу. І, погоджуючись з цим, ми сказали, що нам неважливо, хто (включаючи президента) у приватному житті чим займається, якщо у нас є робота і з економікою все гаразд. Тоді хтось сказав: «Давайте друкувати журнали із зображенням оголених жінок і будемо називати це здоровою практикою високої оцінки краси жіночого тіла». І ми сказали: «Добре».

Тоді деякі пішли з цією високою оцінкою ще далі і почали публікувати фотографії оголених дітей, а потім і ще далі, помістивши їх в Інтернет. І ми сказали: «Добре, у них є свобода слова». Потім індустрія розваг сказала: «Давайте робити фільми та телепрограми, що пропагують насильство, богохульство і заборонений секс. І давайте записувати музику, що заохочують вживання наркотиків, зґвалтування, вбивства, самогубства та сатанізм». І ми сказали: «Це всього лише розвага, негативного ефекту ця музика не несе, її ніхто всерйоз не сприймає, так що продовжуйте в тому ж дусі».

І тепер ми запитуємо себе, чому у наших дітей немає совісті, чому вони не можуть відрізнити погане від хорошого, чому вони, не замислюючись, вбивають незнайомців, своїх однокласників і самих себе. Можливо, якщо ми всерйоз і надовго замислимося, то ми зможемо в цьому розібратися. Я думаю, що тут справа в тому, що «що посієш, те й пожнеш».

Один молодий чоловік написав: «Дорогий Господь, чому Ти не врятував маленьку дівчинку, вбиту прямо у себе в класі? Щиро Твій, студент, що тривожиться». Ось відповідь: «Дорогому студенту, що хвилюється, Мене не пускають до школи. Щиро твій, Бог».

Смішно, як людям легко позбавлятися від Бога, а потім дивуватися, чому світ перетворюється на пекло. Смішно, коли ми віримо тому, що говорять газети, і сумніваємося у тому, що говорить Біблія. Смішно, коли всі хочуть потрапити на небеса, при цьому не вірячи, не думаючи, не кажучи і не роблячи нічого з того, про що говорить Біблія. Смішно, коли хтось каже «Я вірю в Бога», але сам слідує за сатаною, що теж, між іншим, «вірить» в Бога. Смішно, коли нам так легко судити і так важко бути судимими іншими. Смішно, коли дурні жарти поширюються зі швидкістю світла, але люди двічі подумають, чи поділитися з друзями статусом або заміткою, в якій йдеться про Бога. Смішно, коли все непристойне, грубе, хтиве і вульгарне спокійно знаходиться у Інтернеті, а в школі чи на роботі відкрита дискусія про Бога неможлива. Смішно, коли можна бути «усіма руками за» Христа у неділю, але бути непомітним християнином весь тиждень, що залишився. Ви ще не смієтеся?

Андрій Березівський