Сьома неділя по Зісланні Святого Духа. Коментарі Отців Церкви
  • Суб, 10/08/2013 - 12:54

У сьому неділю по Зісланні Святого Духа читається Євангеліє від Матея про оздоровлення двох сліпців і німого біснуватого (Мт 9,27-35).

Пропонуємо коментар деяких Святих Отців та давньохристиянських письменників на даний євангельський уривок.

 

27. І як Ісус відходив звідти, слідом за ним пустилися два сліпці й кричали: «Помилуй нас, сину Давидів!»

Сліпці прозріли, тому що мали віру

Щойно Господь відійшов звідти, слідом за ним пустилися два сліпці. Однак яким чином сліпці могли знати, що Господь проходить мимо, а також Його ім’я? Більше того, вони називали Його Сином Давидовим та просили зцілити їх.

В розповіді про двох сліпців розкривається суть всіх попередніх прообразів. Вказується на те, що дочка начальника була з тих [людей], тобто була [дочкою] фарисеїв та учнів Йоана, які перед тим спільно випробовували Господа. Отже, їм, що перебували в невіданні, Закон відкрив те, у Кого вони просили порятунку, вказав на те, що їх Спаситель тілесно походить з роду Давидового, і пролив (Закон) світло в їхні душі, засліплені старим гріхом, бо без настанови вони б не визнавали в Ньому Христа. Господь показав, що не віра повинна бути наслідком зцілення, але зцілення – наслідком віри (адже сліпці стали зрячими, тому що мали віру, а не тоді повірили, коли отримали зір). З цього очевидним є те, що вони вірою заслужили на виконання їхнього прохання, а не знайшли віру внаслідок виконання їхнього прохання. Якщо вони повірять, Він обіцяє їм зір, але наказує зберігати мовчання, оскільки проповідь є справою апостолів.

Іларій з Пуатьє, Коментар на Євангеліє від Матея 9,9.

 

Наполеглива віра сліпців

Це також викриває юдеїв, коли сліпці, будучи позбавлені зору, сприймають віру одним лише слухом, а вони, бачачи чуда на власні очі і будучи впевнені в їх достовірності, поступають зовсім інакше. Зауваж і старанність сліпців, про яку можна судити з їхнього крику і зойку. Вони не просто приступили, але волали гучним голосом, нічого більше не кажучи, окрім: Помилуй нас! Сином Давидовим називали Його тому, що це здавалося їм почесним найменуванням.

Йоан Золотоустий, Проповіді на Євангеліє від Матея 32,1.

 

Щоби навчити нас уникати людської слави

Для чого Христос змушує сліпців йти за собою і просити про помилування? Для того, щоб і в цьому випадку навчити нас тікати від людської слави. Оскільки дім знаходився близько, то Він веде їх туди з наміром зцілити їх там наодинці (таємно). Це видно з того, що Христос велів нікому не казати про зцілення.

Йоан Золотоустий, Проповіді на Євангеліє від Матея 32,1.

 

Пізнати істинне світло

В алегоричному сенсі цих двоє сліпців представляють два народи, яких після смерті Соломона Ровоам, його син, і Єровоам, його раб, розділили на два царства [Юдею та Ізраїль]. Розуміти під цими двома сліпцями народ юдеїв і народ поган не виходить. Бо яким чином до свого просвіщення поганський народ міг славити Христа, Сина Давидового, не чуючи ані про Закон, ані про Пророків? Тому правильним скоріше буде наведене вище розуміння двох сліпців як двох народів, які могли дізнатися із Закону або від Пророків про Христа, Сина Давидового. Обидва вони були сліпі через невіру свого ума, тому що не могли ще видіти істинне світло – передбачене в Законі та Пророках – Єдинородного Сина Божого. Залишивши світло віри і опустивши покривало закону, вони утримуються, немовби у якійсь пітьмі сліпоти, як говорить блаженний апостол: І аж по сьогодні при читанні Мойсея лежить покрівець на серці їхнім. Та коли звертаються до Господа, спадає покрівець (2 Кр 3,15-16). І ще: Аж по цей день, коли читається Старий Завіт, той сам покрівець зостається невідкритий, Христос бо його усуває (2 Кр 3,14). В тому, що до тих сліпців, як тільки вони увірували в Сина Божого, повернувся зір, показується, що хто би з ти двох народів не прийшов з вірою до Сина Божого ради спасіння роду людського, негайно позбувшись від усякої сліпоти омани, пізнає істинне світло.

Хромацій з Аквілеї, Коментар на Євангеліє від Матея 48,2.

 

28. І коли він увійшов до хати, сліпці приступили до нього, а він спитав їх: «Чи віруєте, що я можу це зробити?» – «Так, Господи!» – кажуть йому ті.

Вони увійшли до Його дому

Коли Господь Ісус йшов до дому начальника і прямував до Свого дому, як ми прочитали вище: Сівши у човен, він переплив назад і прибув у своє місто (Мт 9,1), то два сліпці вигукували, кажучи: Помилуй нас, Сину Давидів. Однак вони зцілюються не на дорозі, не мимохідь, як вони думали, але після того, як Він прийшов в дім Свій і вони наблизилися до Нього та увійшли всередину; і спочатку випробовується їхня віра, щоб вони здобули світло істинної віри. До першого чуда, про яке ми розповіли, з дочкою начальника і кровоточивою жінкою, послідовно приєднується і це, щоб те, що там являли смерть і неміч, тут явила сліпота. Дійсно, обидва народи були сліпі, коли Господь проходив це тимчасове життя і прагнув повернутися в Свій дім. Якби вони не визнали Його і не сказали: Помилуй нас, сину Давидів, – і на запитання Ісуса: Чи віруєте, що я можу це зробити? – не відповіли б: Так, Господи, – то не отримали б попереднього світла своїх очей.

Єронім, Коментар на Матея 1,9,27.

Вияв віри сліпців

Привівши сліпців в дім, Христос ще питає. Він здебільшого зціляв тільки на прохання – щоб не подумали, що Він з честолюбності Сам шукає нагоди творити такі чуда, а також, щоб показати, що зцілені Ним були гідні зцілення, та щоб не сказали, якщо Він зціляв завдяки одному лише милосердю, то належало б усім зцілитися, адже і саме чоловіколюбство співвимірюється немовби вірою зцілених. Але не лише через це Христос вимагає від них віри. Так як вони називали Його Сином Давида, то, підводячи їх до вищого поняття і навчаючи, як повинні розуміти про Нього, Він і питає: Чи віруєте, що я можу це зробити? Не сказав: «Чи ж вірите ви, що я можу вимолити в Свого Отця, можу випросити у Нього», але сказав: Чи віруєте, що я можу це зробити? Що ж вони? Так, Господи! Вже не називають Його Сином Давида, але линуть думкою вище, і визнають Його владицтво.

Йоан Золотоустий, Проповіді на Євангеліє від Матея 32,1.

 

29. Тоді він доторкнувся до їхніх очей, мовивши: «Нехай вам станеться за вашою вірою!»

Участь хворих у своєму зціленні

А тоді вже й Сам Він, покладаючи руку, каже: Нехай вам станеться за вашою вірою! Робить це, щоб зміцнити їхню віру і показати, що також вони самі брали участь у своєму зціленні, а також і засвідчити, що в їхніх словах не було лестощів. Він не сказав: «Хай відкриються ваші очі», але каже: Нехай вам станеться за вашою вірою! Те ж саме Він говорить і багатьом іншим, що приходили до Нього, щоб перед зціленням тілесних недуг виявити сердечну їхню віру, а через те також зцілених зробити більше досвідченими та в інших пробудити більшу ревність до добра.

Йоан Золотоустий, Проповіді на Євангеліє від Матея 32,1.

 

30. І відкрились їхні очі. Ісус же суворо наказав їм: «Глядіть, щоб ніхто не знав про це».
31. Та ті, вийшовши, розголосили про нього чутку по всій країні.

Вони розголосили про Нього по всій країні

Потім, після зцілення, Христос наказує їм нікому про це не розповідати, і не просто наказує, але з усією строгістю і суворістю заборонив їм. Ісус сказав: Глядіть, щоб ніхто не знав про це. Та ті, вийшовши, розголосили про нього чутку по всій країні. Втім, вони не втрималися, але стали проповідувати і благовістити, не стрималися, незважаючи на повеління мовчати про те, що сталося. Якщо Христос в іншому випадку говорить: Йди і проповідуй славу Божу, то це не суперечить сказаному в теперішньому випадку, але цілковито з ним згідне. Христос навчає нас не тільки нічого не говорити про себе, але стримувати також тих, які захочуть хвалити нас, але якщо слава приноситься Богові, то ми повинні не тільки не перешкоджати, але навіть спонукати до того.

Йоан Золотоустий, Проповіді на Євангеліє від Матея 32,1.

 

32. А як вони виходили, приведено до нього німого, що був біснуватий.
33. Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити, і люди дивувалися, кажучи: «Ніколи щось таке не об’являлося в Ізраїлі!»

Господь негайно зцілив його

Ця хвороба не була природньою, але походила від диявольського злого задуму. Тому й потрібно було, щоб біснуватого привели інші. Так як цей біснуватий, не будучи в змозі говорити, не міг ані сам просити, ані через інших, так як біс зв’язав його язик, а з язиком і душу, то Господь не питає його про віру, але негайно зціляє від хвороби. Коли ж біс був вигнаний, – говорить євангелист, – німий почав говорити, і люди дивувалися, кажучи: Ніколи щось таке не об’являлося в Ізраїлі! (Мт 9,33). Ці слова особливо пригнічували фарисеїв, адже тими словами народ показував, що він протиставляв Ісуса будь-кому іншому, цінив Його більше не лише від інших Його сучасників, але навіть і від тих, які жили в минулому. Шанували Його не тільки за те, що зціляв, але за те, що зціляв легко, швидко, притому ще й численні та невиліковні хвороби. Такої думки про Ісуса був народ.

Йоан Золотоустий, Проповіді на Євангеліє від Матея 32,1.

 

Належний порядок подій

Досконале, відтак, чудо зцілення глухонімого біснуватого показало, що поганський народ мав потребу у всеохоплюючому цілковитому зціленні. Адже оточений з усіх боків всілякими лихами він був підданий різним хворобам тіла. І тут був дотриманий певний порядок подій. Спочатку виганяється біс, а потім вступають в силу інші здатності тіла. Адже після того, як пізнання Бога знищило божевілля всіх марних вірувань, наступило отримання зору, слуху та слова спасіння. Подив, викликаний чудом, виявився у свідченні натовпу, який говорив: Ніколи щось таке не об’являлося в Ізраїлі! Того, якому Закон нічим не міг допомогти, спасла сила Слова і глухонімий чоловік прославляв Господа. Після того, як спасіння було дароване поганам, всі міста і села просвітилися силою пришестя Христового і позбулися всякої давньої немочі та хвороби.

Іларій з Пуатьє, Коментар на Євангеліє від Матея 9,10.

 

34. Фарисеї ж говорили: «Він виганяє бісів князем бісівським!»

Нерозсудливість фарисеїв

Фарисеї були зовсім іншої думки про Ісуса. Вони не тільки зводять наклепи на те, що Він зробив, але не соромляться навіть говорити речі суперечливі між собою. Така злість! Так реагує злоба, підтримувана заздрістю! Справді, що говорять фарисеї? Він виганяє бісів князем бісівським. Що може бути безрозсудніше за це? Адже це абсолютно неможливо, – як і Сам Христос опісля скаже, – щоб біс виганяв біса, бо й він зазвичай своє підтримує, а не руйнує. А Христос не тільки виганяв бісів, але і очищав прокажених, воскрешав померлих, приборкував море, відпускав гріхи, проповідував Царство, приводив до Отця, чого біс ніколи не захоче і не зможе зробити. Біси приводять до ідолів, відвертають від Бога і навчають не вірити в майбутнє життя. Біс, будучи ображений, не буде робити добро, бо він, і не будучи ображений, заподіює шкоду навіть тим, які служать і догоджають йому. Але Христос чинить зовсім інакше.

Йоан Золотоустий, Проповіді на Євангеліє від Матея 32,2.

 

35. Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу.

Обходив усі міста і села

Він і після стількох докорів та зневаги обходив, – говорить євангелист, – усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу. Він не тільки не карав їх за їхню бездушність, але навіть і не докоряв, показуючи тим Свою лагідність і одночасно спростовуючи наведений на Нього наклеп, адже Він бажав подальшими чудесами ще більше засвідчити про себе, і потім лише словами спростувати їхні звинувачення. Отже, Він обходив міста, села, їхні синагоги, таким чином навчаючи нас віддячувати за лихослів’я не лихослів’ям, але ще більшими благодіяннями. Якщо, справді, задля Бога, а не задля людей, ви робите добро вашому ближньому, то що б він вам не зробив, не переставайте благодіяти, щоб отримати ще більшу нагороду. А хто перестає чинити добро томý, що його обмовляють, той показує, що він робив добро не заради Бога, але заради людської похвали. Христос бажає навчити нас, що все те, що Він зробив, було зумовлене лише Його добротою, і тому Ісус не чекає, щоб хворі приходили до Нього, але Сам спішить до них, приносячи їм одночасно два найбільших блага: по-перше, Євангеліє Царства, по-друге, зцілення від усіх недуг. Він жодного міста не проходив мимо, жодного села не пропускав, але відвідував всяке місце.

Йоан Золотоустий, Проповіді на Євангеліє від Матея 32,2.

 

Проповідування Євангелія

Каже, щоб сповіщати (проповідувати) Євангеліє Царства, тобто сповіщати усім, що Царство Небесне близько. Коли воскреснемо з мертвих та станемо учасниками благодаті Духа Святого, будемо незмінні душею і нетлінні тілом, живучи на небесах.

Теодор Гераклійський, Фрагмент 59.

 

Зціляв всяку хворобу й недугу

Ти бачиш, що Він однаково проповідував Євангеліє і в містах, і в селах, тобто у великих і в малих поселеннях, так що не звертав уваги на могутність знатних, а тільки на спасіння віруючих, виконуючи діло, яке доручив Йому Отець, і мав невтомне бажання Своїм вченням спасти невірних. А навчав Він Євангелію царства, і після проповідування та навчання Він зціляв всяку хворобу й недугу, щоб Його діла могли переконати тих, яких не переконувало Його слово. У властивому розумінні йдеться про Господа, адже Він зціляє всяку хворобу й недугу, тому що для Нього немає нічого неможливого.

Єронім, Коментар на Матея 1,9,35.

Джерело: www.ukr-parafia-roma.it