Співучасть у злі або чиста совість: Єпископат Польщі про справу професора Хазана
  • Чтв, 17/07/2014 - 17:32

Віднедавна в Польщі стаємо  учасниками публічних дебатів на тему клаузули совісті і відмови аборту невиліковно хворої зачатої за допомогою in vitro дитини, а  також юридичних наслідків стосовно лікаря, що відмовився у виконанні аборту.

В контексті цієї дискусії варто наголосити на декількох основних принципах, про які говорив у своєму навчанні святий Йоан Павло II. Ще одна причина, чому варто це зробити це те, що багато представників суспільного життя, особливо політичного, висловлювали свою пошану цьому Папі Римському.

Святий Йоан Павло II однозначно засудив відбирання життя невинній людській істоті через аборт: «заявляю, що безпосереднє переривання вагітності, тобто задумане як мета чи як ресурс, є завжди серйозним моральним безладом, тому що це добровільне вбивство невинної людської істоти. [...] Жодна обставина, жодна мета, жодне право на світі ніколи не зможуть зробити чесним акт, який сам в собі негідний, оскільки протиставляється Закону Божому, який записаний у серці кожної людини та пізнається через сам розум і оголошений Церквою» (EV 62).

В енцикліці «Evangelium vitae», Папа Римський свідомий присутності християн у плюралістичному світі, свідомий автономії держави і Церкви, свідомий плюралізму цінностей - підкреслив чітко: «Не підлягає сумніву те, що завдання цивільного права є іншим, ніж морального права, а його сфера впливу, вужча. Однак в жодній сфері життя цивільне право не може замінити сумління ні накинути норми, які переступають його компетенції» (EV 71). Розвиваючи цю думку, різкій критиці піддав закони, що допускають у будь-яких обставинах відбирати життя ненародженим: «Переривання вагітності та евтаназія, є […] злочинами, яких жоден людський закон не може визнати допустимим…» (EV 73).

У контексті адміністративних рішень, котрі торкнулися професора Богдана Хазана, директора клініки, що відмовив у здійсненні аборту, варто нагадати і особливо підкреслити важливість цього обов’язку совісті і його наслідки: «Хто йде проти своєї совісті, повинен бути захищений не тільки від юридичних санкцій, але також від інших правових, дисциплінарних, матеріальних чи професійних наслідків» (EV 74). Святий Йоан Павло ІІ однозначно оцінював зло аборту, але ніколи не засуджував жінку–матір, натомість закликав натомість середовища співвідповідальні за цей злочин.  «У цьому контексті писав про співучасть у злочині, який «має характер  безпосередньої участі в діяльності проти невинного людського життя, або також виражає підтримку для неморального наміру головного злочинця» (EV 74).  Доктринальні норми св. Йоана Павла ІІ, про які йде мова, однозначно окреслюють головні теми дискусій, що піднімаються – абсолютне зло аборту, обов’язок спротиву совісті проти негідного цивільного права, заборона дискримінації з огляду на сумління, а також  проблема співучасті в поганому вчинку, який може звершуватися через «підтримку для неморального наміру головного виконавця [зла]».

Це принципи, які визначає Католицька Церква в своєму урядовому навчанні. Вони є і можуть бути - як це показує актуальна реальність - ігноровані частиною політичних і медійних середовищ. Часто в дебатах з’являються голоси, які домагаються безумовного поважання аморальних прав одних, забороняючи водночас повагу голосу правильної совісті. Варто знову в цьому місці звернутися до енцикліки святого Йоана Павла II: «можна спостерігати дві тенденції, на перший погляд діаметрально суперечні. З одного боку, поодинокі особи пророщують собі право на цілковиту автономію морального вибору і вимагають від держави, щоб не ставала на бік жодної визначеної етичної концепції і не накидала її іншим […]. З іншого боку, вважається, що повага до свободи вибору інших вимагає, щоб у виконанні публічних чи професійних функцій ніхто не керувався власними переконаннями, але кожен старався виконувати всілякі вимоги громадян, що визнані і гарантовані правом, приймаючи як єдиний моральний критерій у виконанні своїх функцій, те, що було визначене межах тих же законів. Таким чином, відповідальність особи дорученої цивільному праву, що означає відмову від власної совісті принаймні в сфері публічної діяльності» (EV 69).

Церква в Польщі особливим чином зобов'язана вірно зберігати спадщину святого Йоана Павла II. Не можна погоджувати цього навчання з діями «культури смерті», що відверто виконуються або через діючу взаємодію, але також через підтримку наміру винуватців зла, чи також дискримінацію осіб, що захищають Євангеліє життя. Ця заява стосується без винятку кожної людини. Євангеліє життя виростає з натурального права, яке зобов'язує всіх і кожного. Як писав святий Йоан Павло II в «Veritatis splendor»: «Стосовно моральних норм, які забороняють здійснювати вчинки, які є  внутрішньо погані, ніхто не має жодних привілеїв, ані винятків. Не має значення, чи хтось є правителем світу, чи останнім «бідняком» на цій землі: стосовно моральних вимог всі ми є абсолютно рівні» (VS 96).

Як мати дитини, так і її найближчі мають бути оточені різного виду турботою. Певної рефлексії і доброти потребують  всі близькі померлої дитини, життя якої хоч коротке, було в обличчі Бога так само цінне, як життя кожної людини.

Наша повага належить тим, які міццю  правильної совісті нагадують про вимоги морального права, яке наказує захищати життя. Виражаємо також підтримку для ліквідації несумісних положень, які з одного боку дають можливість лікарям користуватися клаузулою совісті і відмовою від виконання аборту, а з другого – вимагають вказівки лікарні, де вона здійснюється - що передбачає серйозне обмеження первинного повноваження і очевидне cooperatio in malum, тобто взаємодію у злі.
 

Архієпископ Станіслав Ґондецкі

Познанський митрополит,

Голова КЄП

Архієпископ Марек Єндрашевскі,

Лодзкий митрополит,

Заступник Голови КЄП

  

Єпископ Артур Г. Мізінські

Генеральний Секретар КЄП 

Варшава 16 липня 2014 р.


Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць