Сповідування ліберальної нетерпимості
  • Суб, 20/08/2016 - 15:34

Ми – прогресисти віримо в різноманіття, ми хочемо, щоб жінки, чорношкірі, латиноамериканці, геї і мусульмани мали усі права, але тільки до тих пір, поки вони не є консерваторами. 

Основними опорними пунктами прогресивних цінностей є Університети, але там нема одного виду різноманіття – ідеологічного і релігійного. У нас все добре з людьми, які несхожі на нас, поки вони думають так як ми. 

Так вважає Джодж Янсі – соціолог, який є чорношкірим і євангельським віруючим: «За межами наукових кіл я стикаюсь з проблемами, тому, що я – чорношкірий. Але всередині наукового співтовариства я стикаюся з іще більшою кількістю проблем, тому, що я – християнин».

У Фейсбуці я задав питання, чи вважається в Університетах, що консерватори підривають інтелектуальне різноманіття. Зневажлива реакція з боку моїх ліберальних колег підтвердила це. 

«Велика частина «консервативного» світогляду складається з ідей, які завідомо є емпірично помилковими», - прокоментував Кармі.

«Істина є в ліберальному ухилі», - написала Мішель. 

«Навіщо звертати увагу на це?», - питає Сітвен – «як можна зробити більшим різноманіття, приймаючи ідіотів?».

Для мене ця розмова висвітлила фундаментальну зарозумілість лібералів: вони, переконані, що консерватори, не мають що додати до дискусії. Мої фейсбучні френди мають неймовірне співчуття до жертв війни в Південному Судані, до дітей, які стали жертвами торгівлі людьми, навіть до курей, які зазнали насильства. Але вони  не мають ніякого співчуття до консервативних науковців, які стикаються з дискримінацією. 

Питання не стільки в справедливості стосовно консерваторів і християн, чи у тому наскільки прогресисти самі є вірними своїм власним цінностям, а в перевагах, які випливають із дійсного різноманіття (різноманіття думок є одним з найважливіших видів різноманіття) для якості освіти. Коли в дискусіях не представлені певні напрямки людської думки – ми всі втрачаємо.

Чотири дослідження показали, що частка професорів-республіканців в гуманітарних дисциплінах коливається від 6 до 11%, а в соціальних науках – від 7 до 9%.

Консерватори можуть бути присутніми в точних і економічних науках, але вони практично вимираючий вид в таких дисциплінах, як антропологія, соціологія, історія, література. Одне дослідження показало, що всього 2% професорів англістики є республіканцями. 

На відміну від цього, 18% соціологів декларують себе марксистами. І марксистам легше знайти собі роботу у деяких дисциплінах, аніж республіканцям.  

Дефіцит консерваторів у цих дисциплінах частково зумовлений дискримінацією. Одне з рецензованих досліджень показало, що третина соціальних психологів зізналась, що при виборів між двома однаково кваліфікованими кандидатами на отримання робочого місця вони будуть схильні до дискримінації більш консервативного кандидата. 

Професор Янсі (соцілог), який наданий момент викладає в Північнотехаському Університеті, провів опитування. Яке продемонструвало, що 30% науковці будуть менш схильними до здобувача наукового ступеня, якщо він є республіканцем.

Ще гірша дискримінація проявляється у випадку, якщо здобувач наукового ступеня декларує себе християнином. Згідно з дослідженням  Янсі, 59% антропологів та 53% англістів заявили про те, що вони не були б прихильними до здобувача, який є декларований християнином. 

«Дійсно, є упередження проти християн в університетських містечках», - зазначає Джонатан Л. Волтон, професор християнської моралі в Гарварді. Волтон зазначає, що упередження стосовно християн перегукуються з ставлення до расових меншин: «Одні й ті ж аргументи звучать стосовно християн, як і стосовно людей з іншим кольором шкіри: вони політично недосвідчені, у них брак освіти, у них відчувається гнів, гіркота, негативні емоції».

[…] «Я – еквівалент когось, хто був декларованим геєм в Міссісіпі в 1950році», - цитує консервативного професора нова книга Джона А. Шилдса і Джошуа М. Данна-старшого «Passing on the Right». Ця метафора, яку консервативні науковці часто використовують, «залишається у шуфляді» на початку їхньої кар’єри, але потім проявляє себе.

Політичний зсув у капмусах створює лібералам привілеї. Мій знайомий, який вчиться у Law School Admission Test, свідчить що школа у своїх тестах вважає правильними відповіді, які мають ліберальний ухил. 

Деякі ліберали твердять, що консерватори самі обирають професії далекі від академічних шляхів, тому що вони – користолюбці, які віддають перевагу більш прибутковим професіям. Але це не пояснює чому існує багато консервативних професорів математики і так мало консервативних професорів антропології. 

Звичайною ліберальною дурницею є твердження про те, що нема розумних консерваторів, чи християн. Річард Познер, консерватор, є найбільш цитованим правознавцем усіх часів. Кондоліза Райс зробила багато для підвищення рівня політології. Френсіс Колінз – християнин і відомий генетик, який розшифрував геном людини.  

Якщо ви твердите, що консерватори можуть бути толерантними, а християни – ні, то ви, насправді, твердите, що Мартін Лютер Кінґ був дискримінатором. 

Джонатан Гайдт, центристський соціальний психолог з Нью-Йоркського Університету стверджує, що частка консерваторів у наукових колах значно впала.  Це спонукало його створити сайт Heterodox Academy, який є чемпіоном ідеологічного різноманіття в університетських містечках. 

«Університети, на відміну від інших установ, мають ставити вимогу, щоб люди дискутували один з одним, що істина може вийти і від обмежених, недосконалих осіб, до яких є упередження», - говорить Гайдт – «Якщо Університети втрачають інтелектуальне різноманіття, або розробляють норми «безпеки», вони вимирають. І це є те, що відбувалося у 90-х роках ХХ століття».

А якщо Університети запропонують позитивну дискримінацію для консерваторів та християн? Я не думаю, що це добра ідею, і частково тому, що самі консервативні науковці виступають проти такої ідеї. Важливо інше – мати відверту ідеологічну дискусію. Але на мій погляд, ліберали до цього нездатні. 

Ніколас Крістоф