Різдвяні дні несуть щось таке, що не залишає байдужим нікого, навіть самих закоренілих атеїстів. Будь то падаючий сніг або відвідування сім'ї та друзів, або спів різдвяних гімнів, або підхоплення натовпу на ноги, охопленого натхненним виконанням ораторії «Алілуя» Генделя - в цій порі року є чимось таким, що піднімає настрій людей.

Неважливо, наскільки поширений войовничий секуляризм в масах, Різдвяна історія має неймовірну культурну силу. Я вважаю, що Різдво може нагадати нам, захисникам життя, про те, що легко забувається в повсякденних турботах: все, з чим ми боремося, протистоїть красі та сенсу, які несе Різдвяна історія. А якщо придивитися, ми побачимо, що Ворог не сильно змінився з тих пір, як Ірод послав своїх солдат до Віфлеєму, щоб убити всіх немовлят у віці до трьох років. Розрубуючи, заколюючи та відчайдушно намагаючись заглушити Обіцяне за допомогою крові невинних. Дві тисячі років потому проти невинності й обіцянки все ще триває така ж сама війна.

Наприклад, я відзначив цікаву річ: прихильники абортів, які протестують проти захисників життя, часто цитують слова Господа Ісуса: «Це моє тіло!» - Пишуть вони на плакатах, викрикуючи цю фразу в обличчя тим, хто виступає проти пролиття крові ненароджених хлопчиків і дівчаток.

Ісус говорив те ж саме: «Це моє тіло», - однак за цими словами слідують величні слова, які коли-небудь проголошувались: «моє тіло ... яке за вас ламається». Ті заяви, які роблять прихильники абортів – це вже оголошення війни: «Це Моє тіло... і я вб'ю кожного, хто посміє втрутитися в мій особистий простір». Слова Господа Ісуса мають абсолютно інше значення - Він віддав Своє Тіло на хрест за Свою Церкву, ставши рятівною жертвою. Аборти за своєю суттю – це повна протилежність Добрій Новині, це кривавий контраст до Різдвяної історії.

Те ж саме спостерігається в різних жахливих проявах так званої культури «швидкого сексу». Справжня жертовна любов між людьми, люблячими один одного і в горі, і в радості, часто замінюється копією «псевдолюбові» (використання іншого для власної насолоди), в контексті п'яних ночей, коли потрібно прикинутися, що тобі не все одно. Шлюб, який є символом відносин між Господом Ісусом Христом і Його Церквою; шлюб, в основі якого лежить добровільна відмова від свого блага заради іншої людини, такий шлюб - повна протилежність «цивільному шлюбу». Фізична єресь сучасної сексуальної культури - це сумне злиття щастя і задоволення, і ще один приклад відкидання сучасниками справжньої краси. Своєю відмовою від інституту шлюбу і його знищенням ми ще раз демонструємо свою ворожу позицію стосовно Доброї Новини.

Якщо шлюб був створений як прекрасний інститут заснований на самопожертві, тоді ніщо так не знищує його, як цей робить індустрія порнографії. Вона у багатьох рисах являє собою чудовий приклад демонічного впливу на людину. Задумайтесь: замість того, щоб віддавати себе своїй дружині у самопожертві, яка є відображенням історії Доброї Новини, мільйони чоловіків активно задовольняють себе сценами фізичного насильства, які зводять жінок і дівчаток на екрані до рівня людського сміття. Використовуючи тіла інших людей для власного задоволення ми показуємо своє глибоке презирство до Доброї Новини.

«Війна з Різдвом» - це не просто скарги атеїстів на Різдвяні сцени. Це протистояння, яке проявляється як всесторонній бунт сучасної культури проти самопожертви, істини і краси. Різні прояви того, як Ворог налаштував синів Адама і дочок Єви на війну один з одним, показують жахливі наслідки. Наше культурне поле битви усіяне трупами дітей, створених за подобою Бога, але знищених із завзяттям Ірода.

Однак історія Різдва нагадує нам, що посеред усього цього дочка Єви дала життя Самому Божому Синові, Який прийшов у цей світ, щоб врятувати грішних людей. Ця історія сповнена надією, порятунком і обіцянкою. І в день Різдва ми знову йдемо до церкви, щоб ще раз почути цю історію.

Автор: Джонатон ван Марен

Джерело: lifesitenews.com

Переклад: Ігор Леньо