Американські археологи зробили сенсаційне відкриття. На розкопках першого англійського поселення в США, колонії Джеймстаун (штат Віргінія), вони виявили останки капітана Гебріела Арчера, одного з лідерів поселенців. Унікальність цього відкриття в двох нюансах. По-перше, в могилі Арчера був виявлений срібний релікварій, в якому були знайдені кілька кісток і крихітна плешечка, наповнена святою водою чи кров'ю.

По-друге, капітан був похований в шестикутній труні головою на схід. Подібним чином, вказує американське видання Atlantic, часто ховали католицьких священиків. Звідси інтрига: Джеймстаун був протестантською колонією, але тепер напрошується висновок, що в ній процвітала підпільна католицька громада, членами якої були деякі керівники поселення, а сам Арчер цілком міг бути її лідером або навіть таємним священиком.

«Знахідка загадкової маленької срібної коробки з мощами стала одним з головних сюрпризів, - заявив президент Jamestown Foundation Джеймс Хорн. - Ми все ще намагаємося з'ясувати, що б це значило: адже дуже дивно виявити католицький релікварій в могилі лідера першої протестантської церкви в країні».

Американські та англійські католицькі видання, які  із зрозумілих причин зацікавилися відкриттям археологів, поки що не роблять далекосяжних висновків з цієї події. Але немає ніяких сумнівів, що питань воно породжує багато. Коли в 1600-х роках британські маргінали вирушили на пошуки щастя в Новий Світ, їх релігійна приналежність мала велике значення. Як пише американський католицький портал National Catholic Register, на початку XVII століття страх і ненависть до «папістів» переживали в Англії один з найвищих максимумів в історії країни. «Порохова змова» в англійських емігрантських колегіях Дуе і Вальядоліда з метою вбивства короля Якова I, його сім'ї та британського парламенту в 1605 році, привела до прийняття обмежувальних законів проти католиків і серйозних репресій. Будь який англійський католицький священик, особливо єзуїт, міг бути запідозрений у підбурюванні і змові проти правлячого ладу. Так що монарх навряд чи  зрадів би, дізнавшись, що католики таємно інтегрувалися в загони поселенців, що відправлялися на нещодавно відкритий континент. І хоча в 1629 році англійській колонії Меріленд дали свободу віросповідання, дозволивши католикам і англіканам вільно сповідувати свою віру, після повалення останнього католицького короля Англії Якова II в ході «Славної революції» 1688р. мерилендським католикам довелося піти в підпілля, оскільки їм заборонили публічно проводити службу.

Тому питання про релігійні засади американської нації в ході її національного будівництва досі вирішувалося на користь протестантизму, який вважався «місцевим», а католицтво - «прийшлим». Першими католицькими колонізаторами в подібній інтерпретації визнавалися іспанці і французи, які починаючи з XVI століття засновували свої колонії від Флориди до Каліфорнії. Відповідно, під час війни північноамериканських колоністів з європейськими країнами католицтво з його священиками і ченцями визнавалися за «ворожих агентів» іноземних держав. Історія самої католицької Америки, зазначає дослідник колоніального періоду з університету Брандес Маура Джейн Фарреллі, за загальновизнаною теорією починається в 1820-1830-х роках з хвилею іммігрантів з Німеччини, Ірландії, Австро-Угорщини, Італії та Російської імперії. У 1820 році чисельність католиків збільшилася до 200 тис. осіб, через тридцять років їх налічувалося близько 1600000 чоловік, а до кінця XIX століття - до 12 мільйонів. Зростання католицької громади викликало напругу на релігійному і політичному рівні. У XIX столітті з'явився навіть так званий рух «натівістів» або «незнайок». Відомими його ідеологами були винахідник телеграфу Семюель Морзе і батько знаменитої письменниці-супротивниці рабства, президент теологічної семінарії в Цинциннаті Лайман Бічер. Морзе і Бічер вважали, що в «змову проти демократії» залучені не тільки католицькі єпископи, але і європейські монархічні держави, а також особисто канцлер Австрії Меттерніх і російський імператор Микола I.

Як зауважує доцент історії Церкви та історичного богослов'я отець Девід Ендрес, американських католиків постійно підозрювали в нелояльності і недостатній американській ідентичності через те, що їх верховний пастир знаходиться в Римі. Сьогодні ця проблема, говорить католицький історик, знову постає у главу кута - що у визначеннях «католик» і «американець» має бути для вірних іменником, а що прикметником? У цьому сенсі виявлена археологами знахідка в Джеймстауні дає американським католикам підставу вписати своїх предків в ряд отців-засновників країни, а Римові стати ближче до Вашингтону. Звичайно, залишається інтригуючим питання, якою була доля таємної католицької громади в цьому першому англійською поселенні і куди поділися її члени та їхні нащадки - розчинилися з часом в протестантському суспільстві чи пішли в глухе підпілля і продовжили таємно виконувати свої обряди, отримуючи інструкції від пап римських.

Станіслав Стремідловскій