Сто днів Папи Франциска
  • Птн, 21/06/2013 - 16:17

Свіже повітря дме у Ватикані впродовж трьох місяців – пишуть ЗМІ.

Перші сто днів понтифікату Франциска викликали лавину текстів, думок і коментарів у західній пресі. Італійські ЗМІ не говорять ні про що інше, як і французи.

«Швидко цей перший Папа, що прибув з Південної Америки, своєю простотою і теплотою завоював серця людей також за межами католицьких кіл. Він надав новий стиль папству», – пише «La Croix». Католицька газета додає спекуляційним тоном: «Осінь може принести нам перші сильні рішення Папи-єзуїта, який використав минулий час для консультації і спостереження».
Щоденне видання цитує коментарі та статистики. Отже, від березня цього року щонеділі на молитві «Ангел Господній» на площі св. Петра з’являється від 50 до 200 тисяч вірян. В аудієнціях середи беруть участь від 200 до 300 тисяч осіб з усього світу. За акаунтом Папи Франциска в соціальній мережі Twitter стежать понад сім мільйонів осіб!

Новаторство Папи Франциска

Щоденники і тижневики, такі як католицька «Famiglia Cristiana», «Avvenire», «Corriere della Sera», «La Stampa» нагадують найважливіші жести Франциска, які з перших годин його понтифікату зворушили світ: Папа, який сам оплатив рахунок за проживання, який вклонився перед натовпом, що вщерть заповнив площу св. Петра; Папа, який відмовився від лімузина, апартаментів в Апостольському палаці, багатого літургійного вбрання (ще від виходу на балкон базиліки), Папа, який до цих пір підтримує зв'язок з друзями та знайомими мирянами (тут не бракує порівнянь з Папою Войтилою); Папа, який бере на руки хворих дітей і цілує паралізованих, миє ноги ув'язненим і мусульманам (!) у Великий Четвер у римській в'язниці. Нарешті Папа, який закликає Церкву повернутися до бідності. Як додають коментатори – жести такі прості та нормальні з погляду Євангелія, що ми про них забули, і які, як не парадоксально, раптом здаються дивними ...

Серед новинок цього понтифікату Андреа Торніеллі, ватиканіст «La Stampa», називає щоденні проповіді Папи в Домі св. Марти, «публічні виступи, які Папа Франциск не готував у письмовій формі, а в серці під час трьох годин щоденних ранкових медитацій», – пише журналіст, добре обізнаний із закулісним життям Ватикану.

«Ці проповіді, часто доповнені короткими богословськими думками, прості, із серця і натхнені Святим Духом, вже самі по собі є програмою цього понтифікату», – говорить Торніеллі. «Цей Папа, однак, піднімає теми, які розпочав його попередник, – це примат благодаті, критика бажання кар'єри в Церкві, редукція Церкви до підприємства або самодостатньої спільноти», – нагадує ватиканіст і додає: «Але Франциск говорить багато речей прямо і до того, що Бенедикт XVI розпочав, додає безперервний і наполегливий заклик до Церкви, щоб вона першою вийшла з Євангелієм до людей, щоби вийшла на периферії, перетнула географічні кордони і зі своїм словом і прикладом притягала нових людей».

У вогні критики

Це правда, що впродовж перших трьох місяців нового понтифікату ми почули багато настанов, як християни, віддавати себе іншим, зняти маску безнадії, смутку, йти в дорогу, діяти. «Дісталося» також і журналістам, зокрема католицьким (зрештою, слушно!): маємо провадити діалог зі світом, а не тільки критикувати його. Маємо говорити з тими, які представляють радикально інші погляди, аніж ми.

Це правда, що більшість різкої критики впродовж цих ста днів отримали від наступника св. Петра Церква і священики. «Не будьте перукарями овець, а пастухами», до самих єпископів: «Будьте пильні», щоб вас не зводила «перспектива кар'єри, грошей і компроміс з духом світу». На зустрічі з італійським єпископатом він сказав слова безпрецедентні в історії понтифікатів останніх десятиліть. Папа Франциск сказав – дивлячись в очі єрархам – що йдучи з духом цього світу, піклуючись про політику, посаду і гроші, вони піддаються «небезпеці замкнутися перед Богом». «Навіть якщо формально виступати і говорити від Його імені, затьмарюєте святість єрархічної Церкви-Матері, робите Її більш безплідною». Папа також неодноразово критикував ситуацію та погляди, коли в Церкві заперечували хрещення дітей від не-сакраментальних зв'язків або тих, які народилися в лабораторії.

Папа не стільки заохочує, як тисне і закликає до самоочищення Церкву. Франциск дотепер не говорить про аборти, in vitro, політику, гомосексуалістів, а концентрується на джерелі, на Ісусі Христі. Здається, що символічною є його прохання з однієї аудієнції: «Не кричіть більше: Франциск, Франциск! Кличте: Ісус, Ісус!». Найперше, отже, повернення до серця нашої віри, бо – як Архиєпископ Буенос-Айреса він неодноразово говорив про це, – католики особливо дуже захоплені стигматизацією соціальних явищ, аніж проголошенням Христа.

За даними французької газети «La Croix», Папу найбільше цитують у ЗМІ. Його послання є простими і зрозумілими, але це не означає, що легкими.

Від березня цього року, однак, не бракує і зловісної критики. Недоброзичливці  запитують, коли цей Папа почне бути Папою? Як припускає ватиканіст, не бракує таких відгомонів серед італійського духовенства. Коли розпочне «зачистку у Ватикані» з високих посад «старі кадри»? «Очікування наступника кардинала Тарчізіо Бертоне, секретаря до глибини позначеного понтифікатом Ратцінгера, кидає тінь на жести доброго пастиря», – іронізує Торніеллі цього разу на сторінках порталу «Vatican Insider».

Я чую і читаю теж доволі багато голосів, що сумніваються в тому, що це добре, що Франциск не переїхав до папських апартаментів? Чи його мова не є занадто простою? Чи, закликаючи так до вбогості, не продасть незабаром Ватикану – кажуть деякі саркастично. Або чи добре це, що папська рука, яка підписує важливі документи, ставить свій підпис на гіпсі зламаної ноги, і то жінки? Так, всі ці сказані напівжартома, напівсерйозно запитання я чую вже три місяці. Ну що ж, Ісуса, коли він жив на землі, також критикували за розмови з перелюбницею, за зцілення хворих у день суботній. На Нього плювали і сміялися з Нього, бо проголошував істину, торкаючись глибокої совісті, приспаних сумлінь мудреців ... Ось чому Папа Франциск є даром для Церкви і світу. Такого вибрав для нас Сам Ісус. І варто про це пам'ятати.

Йоанна Банткевіч-Брожек

За матеріалами: wiara.pl