Сьогодні Церква входить у особливий період, це три дні, що є святими. Церква нам відкриває можливість спілкування з Богом через Літургію та молитву, пригадуючи останні дні Ісуса та Його діяння. Від сьогодні Церква готується святкувати та переживати Воскресіння. 

У Великий четвер Ісус разом із учнями востаннє святкував єврейське свято Песах, за день до самого свята. Ісус встановив Святу Літургію, за якою християни по особливому розпізнаються у світі. 

Сьогодні Він залишив Церкві і світові знак Своєї присутності в хлібі і вині, даруючи Церкві і людству Своє тіло і Свою кров. Він заплатив і запевнив перемогу над стражданням, смертю і провиною, над злом і катастрофами. 

Сьогодні Ісус промовив слова сповнені любові до апостолів і до всього світу. Він чудесним чином молився за нас. Як запевнення перемоги у боротьбі  проти духа злоби, вини, не гуманності та руйнування, Ісус обіцяв Свого Духа,

Сьогодні  Ісуса зрадили, заарештували і допитували всю ніч перед судом. Темрява людської душі виявилася найгустішою,  людина безповоротно впала в безодню заздрості та ненависті до Бога. Але сьогодні небо найближче до землі,  милосердя сильніше за провину,  добро перемогло зло.

Сьогодні зло людське обернулося на покаяння, темрява зранена променем надії. В Літургії ми проходимо через приміщення останньої вечері в Єрусалимі, спостерігаємо, як Ісус встановлює новий і вічний завіт між Богом і людським родом, який підписує своєю кров’ю.

Також ми бачимо, як Юда відійшов у темряву, за тридцять срібняків зрадив Учителя з Назарету на смерть і від розпачу повісився. Входячи в Гефсиманію на Оливній горі, перетинаючи потік Кедрон, ми слухаємо останні настанови Ісуса  спрямовані до Церкви та до всього світу. Ми переживаємо, в ті моменти, коли  воїни і служителі храму зловили і забрали Ісуса в нас, щоб відвести на ганебний суд і на смерть.

У світлиці Тайної вечері Ісус омив ноги учням. Миття ніг - це знак гостинності. Отже, цим вчинком Ісус хоче передати нам, що Своєю смертю, до якої прямує, і Своїм Воскресінням, що наближується,Він відкриває Свої небесні помешкання, до яких запрошує нас як Своїх гостей. Свята Літургія є передчуттям і надією, що ми є дітьми Божими і спадкоємцями неба.

У Святій Літургії ми єднаємося з Ісусом, Він стає нашим братом і вчителем. У таємниці сьогоднішніх літургійних святкувань, тиші дзвонів, що триватиме до Великодня, у відчутті надії, присутня  таємниця падіння людини та водночас таємниця піднесення людини, щоб ми навчилися бути людьми і щоб ми були добрими один до одного.

Церква турботливо передає нам таємницю Бога, Який став людиною, Його слова та Його силу, Його постанови та Його завіт з нами. Ісус із Назарету своїми вчинками, словами та життям  свідчив правду.  Ісус показав, що Він не просто людина чи великий святий,  містик чи пророк, але правдивий Бог.

Зовні Ісус виглядав гідно, (...) внутрішня сила Ісуса проявлялася словом і міццю, володарюванням над природою, Божим прощенням гріхів, силою, якою Він виганяв злих духів і зупиняв усе, що загрожує людині. Він воскрешав мертвих, зцілював хвороби. Він помер для спасіння людини. Ісус воскрес і тим самим переобразив людську долю.

Усе, що Ісус Христос приніс у світ, міститься в завіті, який він уклав із Церквою та світом. Промовив: «Це є тіло Моє, що за вас ламається», «Це кров, що за вас і за всіх людей проливається на відпущення гріхів». Ісус своєю кров’ю уклав з нами новий завіт. Тим самим він в певний спосіб підписав всеосяжний, вічний завіт із Церквою, завіт між людством і Богом. У цьому завіті знаходяться всі дари, які Ісус дарував світу. Є Його слова, міць Його таїнств, сила Його Духа, Його присутність, а також є присутні перші плоди нового воскреслого світу. Церква пильно зберігає цей завіт у Євхаристії, у Святій Літургії,

За день до смерті Ісус виконав цей завіт і підписав власною кров’ю. Відтоді Церква зберігає Святу Літургію як найціннішу перлину. Церква щодня відновлює і святкує угоду між Богом та людьми, тим самим підтверджуючи наше прийняття завіту Ісуса. Усе, що посідає Церква знаходиться в Євхаристії. Все, чого потребує людині є у Святій Літургії. Літургія це серце Церкви, це джерело, з якого все бере свій початок. Це Голгофський і Великодній ранок водночас, бо в ньому присутній зміст страстей, смерті та воскресіння Ісуса. Свята Літургія – це скарбівня, в якій знаходяться благодаті потрібні для спасіння кожної людини, для спасіння історії людства. 

Із завіту народжується Церква, це серце Церкви та історії. Щоб показати важливість завіту, укладеного в Святій Літургії, Церква святкує Великий четвер. Церква переносить це святкування на інший день, тобто на Боже Тіло. Церква святкує його щоденно, але особливо запрошує всіх віруючих на це святкування в неділю.

Відправляючи Літургію, Церква прославляє все, що Ісус зробив для людства,  сповіщає про смерть і воскресіння Ісуса і, таким чином, творить новий світ, який настав у завіті між Богом і людьми. Звершаючи Євхаристію, Церква згадує, що вона є учасником Божого світу і що кожна людина може бути учасником Божественної природи.

Усі святі таїнства походять від Ісуса, від смерті та воскресіння Ісуса. У Євхаристії людина може пізнати Бога всесторонньо. Бог помер задля спасіння людини. Ісус дав нам своє тіло та кров як поживу, щоби ми могли стати його кровними родичами. Людина настільки є великою, що Бог вирішив, що варто віддати життя задля спасіння людини. Якщо Бог за нас, то хто буде проти нас, – воскликнув святий Павло.

Католицький світ входить у глибоку тишу. Тільки в спокої можна почути щось величне  та у спокої відбуваються великі діла, те, що приніс світус Ісус із Назарета.

Сьогодні Церква усвідомлює, що її Господь посилає до кожної людини, що вона Божественна і що тільки в послуху Отцю, Сину і Святому Духові, вона має силу для євангелізації, для оновлення світу і  для відродження суспільства.

Спілкуючись з Ісусом, присутнім у Святій Євхаристії, віруючий поширює міць Ісуса Христа, що відкупляє та спасає і таким чином крок за кроком, часточка за часточкою творить нове небо і нову землю.

Томіслав Іванчіч, "Oaze života"

переклала з хорватської Марія Сохацька