Зворушливе свідчення о. Яна Станіслава Хоу Йонгванга, молодого китайського священика.

– Я родом з Китаю, провінції Хебей, це 350 кілометрів на північний захід від Пекіна. Я не буду говорити про Китай, бо не маємо стільки часу. Я хочу розповісти вам про те, що відбувається в Церкві в Китаї і в моїй родині. Маємо так звану Церкву в підпіллі. Я належу до цієї Церкви.

Мене часто запитують, як виглядає переслідування цієї Церкви. Я наведу приклад: перед моїм виїздом до Польщі мій єпископ помер у в'язниці. Йому було 70 років. Упродовж 35 років він був ув'язнений. Це половина його життя. Після смерті його тіло піддали кремації. Чому він помер? Це залишиться загадкою. З 2007 року – від смерті мого єпископа і досі – не маємо нового, тому що держава не дозволяє вибрати нового єпископа. Два роки тому, після закінчення навчання в Польщі, коли я повернувся в Китай і чекав на священичі свячення, мої керівники мусіли шукати єпископа іншої єпархії. Уся моя провінція має близько 100 мільйонів жителів. Це 12 єпархій і тільки один єпископ.

Цей єпископ має 82 років, перебуває під домашнім арештом, живучи з монахинями в монастирі. Йому заборонено покидати це місце.

Перед воротами монастиря є камера. Під камерою є невеликий будиночок – там живуть поліцейські. Вони стежать за тим, хто приїжджає до єпископа. Вони записують ім'я і те, про що вони говорили. За тиждень до свячень керівники сказали мені, що підемо до цього єпископа, але свячення відбудуться без участі сім'ї.

Ми виїхали туди опівночі, а прибули о четвертій годині ранку. Ми залишили машину перед селом і пішли в монастир пішки. Місцевий парох, через якого ми контактуємо з єпископом, пішов, щоб перевірити ситуацію. У будиночку поліції світло не світилося. Це означало, що вони сплять. Ми пройшли воротами, закриваючи обличчя, щоб камера не могла розпізнати нас, і прийшли в монастир. Єпископ уже чекав одягнений у маленькій каплиці. Уся Літургія свячення тривала 37 хвилин. Після Літургії єпископ сказав мені: Янек, будь ласка, не говори нікому, що я висвятив тебе, бо матиму проблеми і не зможу більше діяти. Один єпископ на 12 єпархій, 40 років ув'язнений: 12 років у в’язниці, 28 років під домашнім арештом. Так багато років його переслідували, але я захоплююся його радістю, бажанням працювати і служити.

У Католицькій Церкві в Китаї не тільки єпископів переслідують, священиків теж. У моїй єпархії 70 відсотків священиків були в тюрмах. Деякі 10 і навіть 15 років.

Але сьогодні вже не ув’язнюють священиків. Тільки єпископи мають проблеми і перебувають під суворим контролем держави. Натомість парафіяльних священиків, коли наближаються великі свята – Різдво чи Великдень – держава запрошує на так званий тижневий чай. Збирає їх і закриває на тиждень у готелі. Там вони мають їжу і спокій, але без контакту з людьми, щоби під час свят не збирати вірян і не святкувати.

У Китаї переслідують не тільки духовенство. Я вчився два роки в так званій підпільній семінарії. Ми жили у будинках, але кожні шість місяців, кожні три місяці мусіли втікати з одного будинку до іншого.

Мирян також переслідують. Наприклад, мій прадід, який перший у моїй родині і в селі охрестився. Він слухав проповіді місіонера і навернувся. Його вбили комуністи під час так званої культурної революції 1974 року. Батьки, бабусі й дідусі теж були в тюрмі. Цим я хотів з вами поділитися. Нехай Господь благословить вас, і я хотів би попросити вас молитися за переслідуваних єпископів, священиків і віруючих у Китаї.