Характерною ознакою людини, що відрізняє її від тварин, є її розум і свобідна воля. Тому справді людськими вчинками, якими займається етика, є лише ті, які ми чинимо свідомо (за участю розуму) і добровільно. Лише за такі вчинки людина несе повну відповідальність перед Всевідаючим і Пресвятим Богом, і водночас з огляду на них заслуговує собі нагороду чи покарання.

Свобідна воля – це один із найцінніших Божих дарів, якими Господь наділив людину. Вона визначає все спрямування нашого життя і нашу долю у вічності. Проте вона була ослаблена первородним гріхом, стала схильною більше до зла, ніж до добра, тому нам слід постійно працювати над нею, зміцнювати й загартовувати її, керувати нею так, аби вона завжди узгоджувалася з Божою волею.

Однак у своїй свободі наша воля обмежена різними перешкодами, такими як незнання, страх, пристрасть, звичка, примус тощо, які ми повинні неустанно долати.

За матеріалами Ks. dr Franciszek Madeja, Nauka Religii Katolickiej, cz. II, Kraków 1941, s. 4.