Цього року на престольному Празнику Парафії Покрова Пресвятої Богородиці, УГКЦ у Вінниці, Отців Згромадження Воплоченого Слова, згадували 100-літній ювілей присутності Редемптористів в Україні.

Тож, з нагоди храмового свята Парафії, 14 жовтня очолив Божественну Літургію о. Михайло Волошин, Редемпторист, а проповідував його співбрат по Згромадженні – о. Василь Оприско. Ці священики свого часу служили тут. Супроводили св. Літургію чудовим співом  брати-монахи редемптористи. Із місцевого духовенства були: отець-декан Микола Дуркалець, о. Василь Комарницький (смт. Липовець), о. Василь Окрепкий (с. Очеретня) та о. Антон Борис (м. Козятин). Також приїхали із Івано-Франківська співбрати із Згромадження Воплоченого Слова  - о. Йосафат Бойко, ВС та о. Петро Цідило, ВС. Також, серед запрошених був о. Любомир Романишин (с. Слобідка, Бучацька Єпархія). Прибули на свято сестри-монахині: с. Моніка, с. Роза, і с. Валерія – Каносіянки (РКЦ, м. Вінниця); сестри Василія та Хризанта – Василіянки (м. Київ) і с. Михайлина – Служебниця. До храму прийшли помолитись численні вірні.

Справедливо було, отак, у Вінниці, подякувати Богові за 100 років служіння на Україні Згромадження Редемптористів (Згромадження Найсвятішого Відкупителя), яке запросив на Україну Митрополит Андрей Шептицький, і саме 21-го серпня 1913 року до України (с. Унів, біля Львова) прибули перші місіонери.

Саме цього, 2013 року, виповнюється славний столітній ювілей, а в тих ста роках історії також значимо є присутня Вінниця. Читаємо в розповіді про Згромадження: «Історія перебування редемптористів у м. Вінниці сягає аж 1957 р. У той час о. Григорій Мисак повернувся до Львова із заслання. Радянська влада не хотіла дати йому львівської прописки, тому він був змушений їхати до іншого міста. Боже Провидіння спровадило його до м. Вінниці. За допомогою римо-католицьких священиків влаштувався на роботу, знайшов помешкання.

У 1978 р. до Вінниці приїхав на студії брат Ігор Возьняк і навчався у о. Романа Бахталовського історії Церкви, догматики, морального богослов'я. Після свячень о. Ігор знову повернувся до Вінниці, замешкав в однієї пані, влаштувався на державну роботу і одночасно працював захристиянином в римо-католицькому храмі. У 1990 р. о. Ігор Возьняк був обраний Протоігуменом Львівської провінції Згромадження і його замінив о. Михайло Хрипа.

Після легалізації УГКЦ отець М. Хрипа замешкав по вулиці Крутий узвіз, 9 і розпочав духовну працю. Спочатку Богослужіння відправлялися у приватному будинку, де він мешкав. На жаль, спроби знайти окреме приміщення виявилися марними. Місцева влада не дозволяла відкрити греко-католицький храм, тому римо-католицька громада дозволила користуватися своїм. У той самий час о. М. Хрипа шукав можливостей, аби розпочати будову греко-католицького храму. У 1993 р. вдалося отримати дозвіл на земельну ділянку та будівництво храму в центрі міста. На протязі 3 років повстав новий величавий храм Покрови Пресвятої Богородиці».

Отак із руїн знову повстала Церква на цих землях, - як читаємо, - серед гонінь і переслідувань живучи в підпіллі, а з приходом волі – відновлюючи свої громади та будуючи храми, які є видимими знаками присутності Бога на Землі. Повстала Церква Христова, яку Він, Господь, відкупив Своєю Кров’ю.

Саме цим є величною місія Христа-Відкупителя. Одним із багатьох плодів тієї місії на сьогодні є те, що наша Українська Греко-Католицька Церква має серед багатьох мужів праведних і богоугодних – редемптористів блаженних: Владик Миколая Чернецького та Василія Величковського, отців Івана Зятика та Зенона Ковалика. Вслід за св. Альфонсом багато-хто звернув увагу на ці слова із св. Письма: «Велике у Нього відкуплення ...» Пс.129. Тож оте велике «діло відкуплення» духовні сини св. Альфонса розпочали і здійснили також тут, у Вінниці: на славу Божу і добро багатьох загублених душ, яким оті місіонери присвятили віддано і цілковито своє життя, подібно як Святий присвятив своє життя людям погордженим і опущеним та здобув собі ім’я «приятеля людей» та «отця убогих».

Нашій парафії Господь дав як Покровительку і Заступницю Пречисту Діву Марію – «Матір, яка з терпінням і ніжністю веде нас до Бога» (Папа Франциск, 15.10.2013). Велично є, що спільна молитва до Богородиці і сьогодні лунає в храмі: «Під Твій Покров... Під Твою Милість прибігаєм...», надіючись на Її Неустанну Поміч, дякуючи Їй за все: за отців-місіонерів, за спільноту Церкви, за кожну душу. Просячи про всіх нас, Її дітей!

Ієромонах Григорій Рогацький, ВС

Настоятель парафії