Тижневий огляд: Папа і Апостольський престіл (13.03.17- 19.03.17)
  • Чтв, 23/03/2017 - 15:20

На початку Великого Посту, згідно із традицією, Єпископ Риму зустрівся із парохами Вічного Міста в папській базиліці Святого Івана на Латерано. Перед тим, як розпочати спільну медитацію, Папа коло однієї години уділяв Святе Таїнство Покаяння 15-ом священикам. Відразу на початку своєї промови він закликав, щоб парохи зміцнювали повірених їхній душпастирській опіці людей у вірі в Ісуса Христа, бо саме такою є місія доброго пароха: своєю глибокою вірою скріпляти у вірі інших. А також перестеріг перед священичим життям лише «наполовину» і переконаністю у своїй праведності, або навіть безгрішності, що замикає душпастиря у власному егоїзмі. «Я люблю повторювати, що священик чи єпископ, який не відчуває себе грішником, який не сповідається, замикається у собі, не зростає у вірі», – наголосив Вселенський Архиєрей.

Віддалитися від зла, навчитися чинити добро й піддатися Господньому проводові: саме на такий великопосний шлях навернення вказав Папа Франциск, коментуючи під час ранкової проповіді в каплиці «Дому святої Марти» у вівторок, 14 березня 2017 р., читання з Книги Ісаї, в якому Всевишній через пророка закликає віддалитися від зла й навчитися чинити добро. І таке навернення, за словами проповідника, виявляється не в словах, але через «конкретні речі». Як зауважив проповідник, у Господніх словах бачимо заклик до конкретних вчинків, як от «шукати справедливість, підтримати пригнобленого, чинити справедливість що до сироти, захистити вдову». Чинити добро вчимося «конкретними речами, а не словами». Саме тому Ісус картав провідників народу за те, що вони «говорять, але не чинять», тобто, далекі від конкретності, а «якщо нема конкретики, то там неможливе навернення».

Перебувати в «радості надії», яка ґрунтується на усвідомленні того, що «за будь-яких обставин», навіть і в наших упадках, «Божа любов не зменшується», заохотив вірних Папа Франциск під час загальної аудієнції у середу, 15 березня 2017 р., коментуючи уривок з Послання до Римлян, в якому Апостол Народів перестерігає перед «лицемірною любов’ю». Святіший Отець пригадав, що всі ми добре знаємо, що «великою заповіддю», яку нам залишив Господь Ісус, є заповідь любити. Тобто, «ми покликані до любові», й це є нашим «найвищим покликанням», з яким пов’язана також «радість християнської надії», адже «той, хто любить, має радість надії», що випливає із зустрічі «з великою любов’ю, якою є Господь». «За всім оцим, – пояснив Святіший Отець, – приховується фальшива та обманлива ідея, що ми, мовляв, любимо, тому що є добрими, ніби любов є витвором людини, плодом нашого серця. Любов, натомість, є, насамперед, благодаттю, дарунком. Здатність любити є Божим даром, про який ми повинні просити. А Він охоче його дає, коли про це просимо. Отож, любов є благодаттю, вона не полягає в тому, щоб виявити те, чим ми є, й не може зродитися із зустрічі з іншими, якщо спочатку не зродилася із зустрічі зі смиренним і милосердим Ісусовим обличчям». Під час цієї загальної аудієнції Папа Франциск  мав розмову із чоловіком, котрий подав у Швейцарії прохання про евтаназію. Зустріч Святійшого Отця і чоловіка з Перу відбулась на площі Св. Петра.

Остерігаймося того, щоб ступити на шлях, який від гріха веде до корумпованості. Із такою пересторогою Папа Франциск звернувся до вірних, проповідуючи у четвер, 16 березня 2017 р., під час ранкової Святої Меси в каплиці «Дому святої Марти». Спонукою до цих роздумів стала євангельська притча про багача та бідного Лазаря, яка навчає нас остерігатися байдужості. «Коли якась людина живе у своєму замкненому середовищі, коли дихає повітрям своїх благ, свого задоволення, марнославства, почуття безпеки, покладаючись виключно на себе, вона втрачає орієнтири, губить компас та не знає, в чому існують обмеження», – сказав проповідник, зауважуючи, що саме це трапилося з багачем, про якого розповідається в Ісусовій притчі, який проводив життя в постійних бенкетах, не звертаючи уваги на бідолаху, що лежав при дверях його дому. Папа підкреслив, що проклятою є людина, яка покладається на себе саму, на своє серце, адже «ніщо не є таким ненадійним, як серце», і ніщо не є так важко лікувати, як його. У цьому контексті проповідник запросив вірних застановитися над тим, що відчуваємо, коли бачимо на вулиці потребуючих, дітей-жебраків? Чи ми звикли до цього, як до «міських краєвидів», елементів декору, як от пам’ятник, автобусна зупинка, поштове відділення? Чи сприймаємо це, як нормальне?

Цього ж дня Папа Франциск прийняв у Ватикані Президента Лівану Мішеля Ауна, який опісля зустрівся з кардиналом П’єтром Пароліном, Державним Секретарем Апостольської Столиці, якого супроводжував архиєпископ Поль Річард Ґаллаґер, Секретар, відповідальний за стосунки з державами.

«Добрий сповідник – це, перш усього, справжній приятель Ісуса Доброго Пастиря. Без цієї дружби дуже важко осягнути те батьківство, що так необхідне для сповідництва», – підкреслив Папа Франциск на початку своєї промови у ватиканському залі Павла VІ, виголошеної 17 березня 2017 р. до учасників традиційного курсу сповідництва, який щороку у Великому Пості відбувається в Трибуналі Апостольської Пенітенціарії у Ватикані. Бути товаришем Спасителя означає, найперше, плекати як особисту молитву, у якій слід просити дару милосердної любові у душпастирському служінні, так і спеціальних молитов для виконання сповідничої місії. На переконання Папи, сповідник, який відзначається духом молитви, відображає у вірогідний спосіб Боже милосердя та буде забезпечений перед неприємностями та непорозуміннями, які можуть трапитись у сповіді.  По-друге, сповідник – це людина Духа, тобто людина розпізнання. Він покликаний вказувати не на власну волю, а на Божу. Дар розпізнання допомагає сповідникові делікатно розрізнити те, що діється у душі каяника, який відкриває перед ним усе, що має у своєму серці.  А третій аспект торкався того, що сповідальниця є властивим місцем для євангелізації та виховання, адже немає більш автентичної євангелізації, ніж зустріч людини з милосердним Богом. Під час сповіді, іноді, необхідно ще раз об’явити каянику елементарні правди віри та моралі, дбаючи про добро його душі.

В третю річницю урочистого початку свого понтифікату, 19 березня 2016 року, Папа Франциск відкрив свій аккаунт @Franciscus в Instagram, соціальній мережі для обміну фотографіями та відео. Через рік цей обліковий запис нараховує 3,5 мільйони фолловерів, а опубліковані фото щотижня переглядають в середньому 10 мільйонів людей. Про важливість такої присутності Папи в соціальних мережах своїми думками в інтерв’ю для Ватиканського Радіо поділився монсеньйор Лусіо Адріан Руіс, Секретар Секретаріату Святого Престолу з питань комунікації. 

Період Великого Посту – це нагода наблизитися до Ісуса. На цьому наголосив Папа Франциск перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 19 березня 2017 р., коментуючи розповідь святого євангелиста Івана про зустріч Ісуса із самарійською жінкою при криниці. Святіший Отець звернув увагу на те, що Ісус зрідка говорив, що Він – Месія, але саме цій жінці, що «вела невпорядкований спосіб життя», підтверджує це. І цю воду, яка «дарує вічне життя», вже було влито у наші серця під час Хрищення, коли Бог «перемінив нас і наповнив Своєю благодаттю». Але, за словами Наступника святого Петра, може трапитися так, що ми забуваємо про цей великий дар, применшивши його до біографічного факту. А забувши про «живу воду», починаємо шукати «криниці», які нездатні втамувати нашу спрагу. Отож, ця євангельська подія стосується також і нас: «Ісус промовляє до нас, як до самарянки. Безперечно, ми вже Його знаємо, але може ще не зустріли Його особисто. Знаємо, ким є Ісус, але, можливо, ще особисто не зустріли Його, не розмовляли з Ним і не розпізнали в Ньому свого Спасителя. Цей час Чотиридесятниці – це слушна нагода, щоб наблизитися до Нього, зустрітися з Ним на молитві в діалозі від серця до серця, розмовляти з Ним, слухати Його.

 Радимо також прочитати:

Папа Франциск відкриє цьогорічне проведення ініціативи «24 години для Господа»

Папа Франциск наприкінці квітня відвідає Єгипет

Папа: культура милосердя глибоко перемінює серця