Тижневий огляд: Папа і Апостольський престіл (16.10-22.10)
  • Срд, 25/10/2017 - 20:14

Віднайти у своїй вірі чи у своїх переконаннях спонуку, принципи та вклад, що зможуть дати FAO чи іншим міжурядовим організаціям «відвагу покращуватися й бути витривалими в дбанні про добро людського роду» побажав Папа Франциск представникам Продовольчої та Сільськогосподарської Організації, відвідуючи у понеділок, 16 жовтня 2017 р., осідок цієї інституції, що діє в рамках ООН. Нагодою для цього стало відзначення Всесвітнього дня продовольства, цьогорічна тема якого: «Змінити майбутнє міграції. Інвестувати в продовольчу безпеку та сільськогосподарський розвиток».

Нерозумний той, хто не здатний слухати Божого Слова. Про це говорив Папа Франциск у проповіді під час Святої Меси, яку він відслужив у Домі Святої Марти у Ватикані у вівторок 17 жовтня 2017 року. Святіший Отець застановився над значенням слова «нерозумний», яке двічі згадувалося у літургійних читаннях: у Євангелії від Луки (Лк 11,37-41), де Христос так називає фарисеїв, і в Посланні до Римлян (Рим 1,16-25), коли Апостол Павло вживає це слово до поган, а також до тих християн, які пішли за «новими ідеями». Ці три групи людей, за словами Папи, ідуть шляхом безглуздя, що веде до корупції. «Тупість означає не слухати,– зазначив він. – Нездатність слухати Боже Слово: коли Слово не входить, коли не впускаємо його, бо не слухаємо. Нерозумний не слухає. Він переконаний, що слухає, але, насправді, це не так. Завжди робить по-своєму. Тому Боже Слово не може ввійти у серце, і немає місця для любові. І навіть якщо Слово входить, то воно деформується, перетворене власною концепцією реальності. Нерозумні не вміють слухати. І ця глухота призводить до цього морального розкладу. Слово Боже не входить, немає місця для любові, і, в кінці, немає місця для свободи».

Перед загальною аудієнцією, вранці 18 жовтня 2017 р, Папа Франциск прийняв у Ватикані делегатів міжнародного міжрелігійного руху «Релігії за мир». Співставленню християнської надії з дійсністю смерті Папа Франциск присвятив загальну аудієнцію у середу, зауваживши, що сучасна цивілізація дедалі більше схильна замовчувати цю дійсність, внаслідок чого «виявляється, що ми не приготовані» тоді, коли вона надходить до когось із наших близьких чи до нас самих. «Інші цивілізації, що випередили нашу, мали відвагу дивитися їй у вічі. Це була подія, про яку старші розповідали новим поколінням, як про неминучу дійсність, що зобов’язувала людину жити для чогось абсолютного», – сказав Святіший Отець, зауважуючи, що вміння рахувати свої дні, про яке йдеться у 90-му Псалмі, вчиняє серце мудрим, спонукаючи до «здорового реалізму», бо пригадує, що «наші дні минають швидко, немов подих». Таким чином смерть допомагає нам відкривати, що наші акти гордості, гніву й ненависті є чистою суєтністю. Тоді зауважуємо, що «ми не любили достатньо і не шукали того, що є суттєвим», чи бачимо те, «що дійсного доброго ми посіяли». Наприкінці загальної аудієнції у середу, 18 жовтня 2017 р., Папа Франциск звернувся із закликом, присвяченим ситуації в Сомалі.

Нехай же Господь дасть нам пам’ять про «безкорисливість» спасіння та про Божу близькість і конкретність діл милосердя, яких Він від нас очікує. Таке побажання прозвучало з уст Папи Франциска під час ранкової проповіді в каплиці «Дому святої Марти» у четвер, 19 жовтня 2017 року. Він зазначив, що саме тоді ми станемо людьми, здатними «відчиняти двері» для себе і для ближніх. До цих роздумів Святішого Отця спонукав євангельський уривок, в якому розповідалося про те, як Ісус докоряв книжникам і фарисеям, які вважали себе праведними. Спаситель звинуватив їх у тому, що вони «забрали собі ключ пізнання», однак, не лише самі не увійшли до Божого царства, але й завадили іншим. «Забрати здатність розуміння Божого об’явлення, розуміння Божого серця, розуміння Божого спасіння – отого ключа розуміння, є, можемо сказати, серйозним занедбанням. Адже тоді забуваємо про безкорисливість спасіння, про Божу близькість і милосердя», – мовив проповідник, пояснюючи, що самі ті, які забувають про безкорисливість спасіння і тими, хто «забрав ключ пізнання». Папа також перестеріг, що коли губиться цей «ключ пізнання», то існує загроза скотитися навіть до корупції. Врешті, він також вказав на відповідальність сучасних пастирів у Церкві, аби вони не поводилися так, як фарисеї та книжники, замикаючи двері Божого царства для себе і для інших.

У четвер, 19 жовтня 2017 р., Папа Франциск прийняв у Ватикані делегацію Всесвітньої Методистської Ради. Зустріч була присвячена п’ятдесятиріччю офіційного діалогу між католиками та представниками методистського напрямку протестантизму. Папа підкреслив, що віра стає відчутною, насамперед, тоді, коли «реалізується в любові», зокрема, «в служінні бідним та маргіналізованим». А Господній заклик: «Проголосите визволення на землі для всіх її мешканців» є частиною покликання до святості, яке «будучи покликанням до життя сопричастя з Богом, є, неодмінно, покликанням до сопричастя з ближніми». «Творцем чуда примиреної єдності є Святий Дух. Він звершує це у Своєму стилі, як вчинив це у день П’ятидесятниці, пробуджуючи різні харизми та приводячи все до єдності, що не є одноманітністю, але – сопричастям. Отож, необхідно, аби ми перебували разом, як учні в очікуванні Святого Духа», – сказав Папа, додаючи, що благословення, отримане протягом п’ятдесяти років, полягає «в благодаті, яку ми відкрили одні в одних і яка збагатила обидві спільноти». «Ми навчилися бачити одні в одних братів і сестер у Христі, тепер же прийшов час з покірною надією та конкретним заанґажуванням готуватися до повного визнання, яке з Божою допомогою матиме місце тоді, коли ми, врешті, зможемо разом зібратися на ламанні Хліба», – підсумував Святіший Отець, запросивши учасників зустрічі проказати в цьому наміренні молитву «Отче наш».

«Нехай Господь дасть нам благодать внутрішньої правди», – цією молитвою можна підсумувати проповідь Папи Франциска, яку він виголосив у каплиці «Дому Святої Марти» у Ватикані у п’ятницю, 20 жовтня 2017 р., роздумуючи над літургійним читанням із Послання святого апостола Павла до римлян, у якому апостол закликає через віру приєднатись до Господа, пам’ятаючи при цьому, що віра є даром Божим, а не заслугою за наші діла.«Наші вчинки – це відповідь на безкорисливу любов Бога, Який нас виправдав та завжди нам прощає», – наголосив Єпископ Риму, вказуючи на те, що наша святість є власне постійним прийняттям Божого прощення. «Блаженна людина, якій Господь гріха не зарахує» (Рим. 4, 8). За допомогою наших учинків ми не можемо самі собі простити наших гріхів; лише Всевишній може нам їх пробачити. А ми можемо відповісти нашими вчинками на це Його прощення. Глава Католицької Церкви, вказуючи на тих, для яких святість є лише макіяжем і які гримують себе нею, пригадує заклик Ісуса Христа бути правдивими у серці і щоб лише ця правда виявлялась назовні у нашому житті. Тому не потрібно молитися, постити чи робити милостиню для людського ока, але у тайні, перед Господом Богом. За словами Папи Франциска Ісус закликає нас до послідовності між тим, що ми робимо і тим, що в нас у серці, бо фальшивість та лицемірство спричинюють багато зла.

Думками про дві «особливі причини», які спричиняються до поглиблення суспільного виключення та екзистенційних периферій, Папа Франциск поділився з учасниками семінару, організованого Папською Академією Соціальних Наук на тему: «Змінювати взаємини між ринком, державою та громадянським суспільством», приймаючи їх у п’ятницю, 20 жовтня 2017 р., в Апостольському палаці у Ватикані. Глава Католицької Церкви вказав також на переосмислення ролі держави-нації в новому контексті, яким є глобалізація, що «глибоко змінила попередній міжнародний порядок». Сьогодні держава вже не може сприйматися, як «єдиний і ексклюзивний носій спільного добра», стаючи на заваді проміжним формам громадянського суспільства «виражати увесь свій потенціал». Це було б порушенням принципу субсидіарності. В цій ситуації викликом є також і те, «як погодити індивідуальні права із спільним добром». «У цьому сенсі, – підсумував Папа, – специфічну роль громадянського суспільства можна порівняти до тієї, яку Шарль Пеґі відводив для чесноти надії: немов молодша сестра, вона стоїть серед двох інших чеснот – віри й любові – тримаючи їх за руки й тягнучи вперед. Мені здається, що такою має бути позиція громадянського суспільства: “потягати” вперед державу й ринок, аби вони переосмислювали рацію свого існування та спосіб діяння».

«Ви більше не є парохами чи парафіяльними сотрудниками, але священиками-студентами. І цей новий статус може спричинити небезпеку втратити рівновагу між чотирма колонами, на яких опирається життя пресвітера: духовний вимір, академічний, загальнолюдський та душпастирський», – мовив Папа Франциск, приймаючи у суботу, 21 жовтня 2017 р., на приватній аудієнції спільноту Папської Бразилійської Колегії. Вселенський Архиєрей зазначив, що є зрозумілим, що під час навчання у Римі, переважає академічний вимір, однак, це не означає, що можна занедбувати три інші виміри священичого служіння. Необхідно дбати про духовне життя, не занедбуючи щоденну Службу Божу, інші молитви, роздумування над Святим Письмом, особисту зустріч з Господом, молитву на вервиці. Потрібно припильнувати теж і душпастирський вимір: відповідно до можливостей, є корисним та побажаним виконання якоїсь апостольської діяльності. А стосовно загальнолюдського виміру, то Папа перестеріг перед небезпекою втрати церковної та місійної перспективи студій. Єпископ Риму запропонував присутнім на аудієнції застановитись над тим, як можна втримати необхідну рівновагу між тими чотирма головними колонами священичого життя. А відповідаючи на це важливе запитання, промовець наголосив, що, мабуть, найефективнішим засобом для збереження тієї рівноваги є священиче братерство. Саме тому, нова Ratio Fundamentalis, документ про священиче виховання, говорячи про постійну священичу формацію, наголошує на важливості братерства серед священиків, що є немов головною віссю всього постійного формування душпастирів.

Цього ж дня Папа Франциск прийняв на приватній аудієнції учасників симпозіуму, організованого Папською Радою сприяння новій євангелізації. Глава Католицької Церкви звернув увагу на те, що людина прийнята й люблена, включена в суспільство та супроводжувана на шляху до майбутнього, може по-справжньому розвивати свій життєвий шлях та зазнати тривале щастя. Це стосується всіх, але особи з обмеженими можливостями є доказом цього. «Віра є чудовою життєвою соратницею, коли дозволяє нам переконатися в присутності Отця, Який ніколи не залишає без допомоги Своє створіння, за будь-яких умов їхнього життя», – підкреслив Папа, додаючи, що Церква не може мовчати чи залишатись осторонь у справі захисту та підтримки осіб з обмеженими можливостями. Папа закликав застосовувати до таких осіб відповідну катехизацію, яка б змогла дедалі краще супроводжувати осіб з інвалідністю у їхньому зростанні у вірі та вчинити їх спроможними зробити свій вклад у життя Церкви. На закінчення він побажав, щоб серед осіб з обмеженими можливостями дедалі більше зростала кількість тих, які самі зможуть ставати катехитами для інших, зокрема, своїм свідченням ще ефективніше передавати віру.

Коментуючи у проповіді до прочан, що зібралися на площі Святого Петра у Ватикані у неділю, 22 жовтня 2017 р, євангельську розповідь про те, як фарисеї намагалися впіймати Ісуса на слові, запитуючи Його про те, чи годиться платити податок кесареві, Папа зазначив, що Христове посилання на образ кесаря, викарбуваний на монеті, говорить нам про те, що почуватися громадянами держави, з усіма правами й обов’язками, справедливо. Але це також символічно пригадує нам про образ, викарбуваний у кожному з нас – про Божий образ. «Він – Володар всього, а ми, що були створені “на Його образ”, належимо, насамперед, Йому, – сказав Святіший Отець. – Із запитання, поставленого фарисеями, Ісус видобуває ще радикальніше та життєво важливе для кожного з нас питання, яке можемо собі поставити: до кого я належу? Родині, містові, друзям, школі, праці, політиці, державі? Так, без сумніву. Але, насамперед, – як пригадує Ісус, – ти належиш Богові». За словами Папи, християнин покликаний конкретно анґажуватися у людську й соціальну дійсність, не протиставляючи «Бога» і «Кесаря». Адже таке протиставлення «є фундаменталістським наставленням». «Заохочую всіх жити радістю місії, свідчати Євангеліє у середовищах, в яких кожен живе та діє», – сказав Папа Франциск, промовляючи після проказування молитви «Ангел Господній» пригадуючи, що того дня відзначався Всесвітній місійний день. У цьому контексті Святіший Отець вказав також і на те, що «ми покликані любов’ю, конкретною допомогою та молитвою підтримувати місіонерів, які вирушили звіщати Христа тим людям, які Його ще не знають». Глава Католицької Церкви також повідомив про свій намір провести у жовтні 2019 року Надзвичаний місійний місяць. «В день, коли припадає літургійний спомин святого Івана Павла ІІ, Папи-місіонера, ввіряймо його заступництву місію Церкви у світі», – заохотив він. Крім того, Папа пригадав, що напередодні у Барселоні відбулася беатифікація 109 мучеників із Згромадження Кларетян, що були вбиті з ненависті до віри під час громадянської війни в Іспанії. «Нехай же їхній геройський приклад та заступництво підтримують християн, чимало з яких також і в наші дні у різних частинах світу зазнають дискримінації та переслідувань», – побажав він, а тоді звернувся до слухачів з проханням про молитву.

 Радимо також прочитати:

39 років тому польський кардинал Кароль Войтила став Папою римським

Лист Папи Франциска з нагоди 800-річчя Кустодії Святої Землі

Сенат США затвердив нового посла при Святому Престолі