У Гарнізонному храмі з’явилась статуя покровительки військових
  • Нед, 04/03/2018 - 10:14

У храмі святих апостолів Петра і Павла ЛА УГКЦ кожен може помолитись до скульптури Терези з Лізьє. Цю цінну святиню подарувала храму одна сім’я. Донька Христя розповіла, чому саме свята Тереза стала для неї такою значимою та потрібною, на її думку, для Львівського Гарнізонного храму.

“Історія однієї душі” від святої Терези

Христина (благодійниця) розповідає, що скульптура святої Терези від Дитяти Ісус і Пресвятого Обличчя (такою є офіційна назва зображення цієї святої) близька особисто їй та її сім’ї. Що найбільш захопило дівчину у цій постаті – це те, що це свята, яка дуже доступна до людей. Ця доступність полягає у тому, що кожна людина за своєю природою може наблизитись до святості і не обов’язково робити для цього якісь героїчні надзвичайні вчинки. Свята Тереза у своїх рукописах під назвою «Історія однієї душі» демонструє маленькі кроки до святості, які доступні абсолютно кожному із нас.

Подорож до Франції

Для того, аби пізнати святу Терезу ближче, Христина із сім’єю минулого літа відправилась до Франції, до того самого Лізьє, в якомусь колись жила і служила свята. Побували вони у монастирі Кармелю, до якого вступила Тереза, та у містечку Аласон, де вона народилась. У музеї при монастирі в Лізьє є автентичні приватні речі монахині. Навіть перші примірники «Історії однієї душі» різними мовами, серед яких є переклад українською.

Свята Тереза та Митрополит Шептицький

Цікавий ще такий факт: Митрополит Андрей Шептицький вступив до монастиря у 1888 році, того ж року, що й Тереза. І Митрополит Андрей, і св. Тереза були на аудієнції у того самого Папи Лева XIII, у якого спершу св. Тереза (листопад 1887), а потім Митрополит (березень 1888) просили дозвіл і благословення вступити до монастиря.

***

Надихнувшись життям та духовною місією святої Терези, дівчина привезла із Франції дві невеличкі гіпсові фігурки святої, а також фото, щоб віддати в українські храми. От так спочатку маленька фігурка опинилась у  Гарнізонному храмі свв. апостолів Петра і Павла.

Христя розповідає, що настоятель храму отець Степан Сус підтримав ініціативу.

Із маленької фігурки до реалістичної статуї

Одного разу, коли благодійниця прийшла помолитись до храму і побачила фігурку на одному з престолів, то усвідомила, що вона є дуже малою для такої величної церкви. Тоді зародилася думка, щоб замовити велику скульптуру, яка б краще вписувалася в інтер’єр церкви. І знову отець Степан підтримав і дозволив цій думці втілитися.

Власноруч створив цю скульптуру архітектор Володимир Цісарук. Працював над роботою 3 місяці. За проханням зробив цю статую дуже реалістичною, а обличчя виконав із портретною схожістю. Митець запропонував для зовнішнього покриття саме бронзу, бо вона гармонійно поєднується із інтер’єром храму. Важить монумент 100 кілограмів. Та річ, звичайно, не у фізичній вазі, а у духовній.

Свята Тереза із Лізьє – покровительниця військових

«Саме у Лізьє ми дізналися, що св. Тереза опікувалася військовими під час Першої Світової Війни. Там, у музеї св. Терези, ми побачили цілий стенд з її образочками, які зберігалися у військових, фото військових, які тримають ікону св. Терези, їхні листи. Воїни зверталися про заступництво до св. Терези. Є свідчення і подяки за чуда, які відбувалися. Там є навіть автентичний чи-то молитовник, чи-то примірник “Історії однієї душі”, який врятував військового від кулі, що застрягла у його сторінках», – розповідає Христина причину вибору саме Гарнізонного храму для благодійної місії.

Благодійниця ділиться власним спостереженням, що від зародження ідеї створити та подарувати церкві статую до її реалізації свята Тереза давала своє небесне благословення, бо все пройшло дуже легко, а також додає:

«Дуже своєчасно, що скульптура св. Терези є в Україні (чи не перша) саме у військовому Храмі, який хоч і дистанційно далеко від війни, але пропускає крізь себе весь український біль через втрату наших воїнів, які борються з російською агресію. І люди, рідні військових можуть молитися до святої Терези про заступництво для наших воїнів, як це робили під час Першої Світової Війни».