У цій книзі о.-проф. Анджей Зволінський, спираючись на Святе Письмо, Катехизм та приклади з життя, досліджує теми, тісно пов'язані з сім’єю. Окрім глибоких роздумів автора про особу і подружжя, тут містяться питання для обговорення, завдання і цитати з літератури. До того ж, чітка структура дає змогу взяти книгу за основу передподружніх приготувань, катехез, проповідей, реколекцій, зустрічей подружніх спільнот, а також – особистого читання.
ВІД ПЕРЕКЛАДАЧА
Сьогодні, дорогий Читачу, віддаю у Твої руки другу книжку о. Професора Анджея Зволінського у моєму перекладі. Це дуже важлива позиція для українського читача, що живе у складному сучасному світі, в якому подружжя та сім'я знецінюється. Автор книжки хоче нагадати нам, що подружжя є покликанням від Бога, а сім'я – Його неоціненним даром. Щоб прийняти це Боже обдарування і виконати у своєму житті Його покликання, людина повинна добре підготуватися.
Подружнє і сімейне життя складається не лише з приємних митей, часто це стирання різних особистостей та характерів. Однак, знаючи про це і співпрацюючи з Господом, який кличе подружжя до тривалості та святості, люди можуть прожити все життя пліч-о-пліч й, попри відмінності, бути щасливими свідками Божої любові.
У своїй праці Професор о. Анджей Зволінський говорить про людину як про Божу таємницю, яка носить в собі образ і подобу Творця. Будучи Його творінням, людина обдарована невимовним даром вільності і любові, що робить її також відповідальною за вчинки і життєві рішення.
Своє покликання вона не може реалізувати на самоті. Щоб осягнути повноту щастя, їй потрібна друга людина, така ж вільна і здатна любити – це задум Бога Отця щодо нас. Це Він сотворив людей двостатевими, щоб вони доповнювали одне одного і так співпрацювали з Творцем у народжуванні нового життя. Це Бог вчить людей, якими вони мають бути батьками і матерями, як мають виховувати своє потомство і створювати йому умови для повноцінного розвитку, бо Він сам любить нас, як матір (див. Ос 11, 3–4) і як батько (див. Втор 8, 5). Відтак бути матір'ю чи батьком – це Божий дар і Боже покликання, яке є також відповідальним завданням для тих, кого Бог наділив даром фізичного і духовного батьківства.
Автор нагадує нам, що подружжя є не лише угодою поміж чоловіком і жінкою, а великим «таїнством любові», яке має взірець у любові Христа та Його Церква. Подружжя, вдивляючись у приклад цих взаємин, де Церква є плідною Матір'ю завдяки Її відданості Христові та Його науці, має відкривати свої серця на кожне життя, яке Бог доручає йому.
Серед польських читачів ця книжка втішається великою популярністю. Її декілька разів перевидавали, а також взяли за основу підготовчих курсів для тих, хто готується прийняти Таїнство Подружжя. Вона може слугувати відновленню взаємин тих подружніх пар, які переживають кризу.
Віддаючи у Ваші руки, дорогі Читачі, цю працю, дозвольте закінчити моє переднє слово текстом, який почерпнутий з Божого Об’явлення. Він показує, якими мають бути взаємини чоловіка і жінки, які Богові подобаються і дають людям пережити правдиву радість подружнього життя: «Будьте, отже, послідовниками Бога, як любі діти, і ходіть у любові, за прикладом Христа, що полюбив вас і видав себе за вас […]. Коріться один одному у Христовім острасі. Жінки нехай коряться своїм чоловікам, як Господеві […]. Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї, щоб її освятити […]» (Еф 5, 1–26).
ВСТУП
Ми живемо в період такої ідейної плутанини, що провадить до нищення природного порядку, закону та призначення людини. Бо як же ж пояснити те, що в деяких державах юридично схвалюють союзи гомосексуальних пар із правом на всиновлення дітей. Як згодитися з тим, що закон схвалює вбивство ненароджених або ліквідацію знесилених людей похилого віку (евтаназію). Як пояснити те, що довговічність подружжя та сім'ї ставлять під сумнів.
Зігноровані закони неодмінно обернуться проти людини, завдадуть їй болю, стануть великою моральною раною, доводячи людину до самознищення.
Тільки в подружжі, в сім'ї, яка шанує природний закон, що його підтверджує наука Христа, людина може реалізувати себе повністю, реалізувати свою жіночість – материнство, чоловічість – батьківство, в просторі особистої міцної любові, яка плодоносить новим життям. Життям, що розвивається в нормальній людській сім'ї і може вирости вартісною особистістю, яка збагачує суспільства, народи, людство.