Серед тих, хто візьме участь у молитві на вервиці в намірі миру, яку Папа Франциск очолить в базиліці Santa Maria Maggiore, буде також Оксана Бойко, яка разом зі своїм чоловіком і чотирма дітьми прокаже одну десятку. «Я відчуваю, що я є частиною спільноти не тільки Греко-Католицької Церкви, але й спільноти Вселенської Церкви. І наша сила саме в тому, що ми разом». – зазначає вона.

«Від першого дня війни наша сім’я щодня була задіяна у діяльність спільноти Святої Софії, допомагаючи збирати допомогу для України, пояснюючи італійцям, які приходили, як вони можуть долучитися, а також надаючи різнорідну допомогу й підтримку біженцям з України», – розповідає Оксана Бойко, яка разом зі своїм чоловіком і чотирма дітьми прокаже десятку молитви на вервиці, яку очолить Папа Франциск у вівторок, 31 травня 2022 року, в римській базиліці Santa Maria Maggiore, випрошуючи миру для України та всього світу.

Спільнота, яка підтримує в біді

Тут в одній із чотирьох папських базилік Риму українці, які візьмуть участь у цьому молитовному заході, як і представники інших країн, за мир у яких молитимуться, матимуть змогу ще раз відчути себе частиною Вселенської Церкви, ще раз пригадати про важливість підтримки спільноти, спільної молитви. Оксана мала змогу пережити цей досвід протягом трьох місяців війни: громада при прокатедральному соборі Святої Софії в Римі стала осередком допомоги Україні, де не припиняють трудитися священики, віряни і волонтери, серед яких не лише українці. «Я відчуваю, що я є частиною спільноти не тільки Греко-Католицької Церкви, але й спільноти Вселенської Церкви, – зазначає Оксана, що також є волонтеркою. – І наша сила саме в тому, що ми разом. Відчуття тієї спільноти можна побачити в очах як наших парафіян, так і всіх людей різних національностей, що  тепер приходять допомагати. Це унікальний досвід: вражає бачити, наскільки масово і швидко люди відгукуються на потребу, відповідають добром».

Молитва

В цей час українці гаряче потребують молитви. Молитва, що лине до неба з уст народу, що страждає від війни, – це волання, що виходить із глибини душі. «Моя молитва стала відкритою, немов рана, що болить, – зазначає Оксана, не приховуючи сліз. – Ти розумієш, що ця рана може стати смертельною і повністю віриш, що та молитва може зробити чудо і та рана загоїться. Страшно сказати, але це – остання надія, бо якщо починаю думати про війну людськими мірками, то часто приходить почуття безвиході, бо вже є багато загиблих, поранених, міста і села розбомблені… Тому молитва стала для мене міцною опорою». Про те, як Бог вислуховує молитви, Оксана мала можливість переконатися також і останніми місяцями, виконуючи свої обов’язки як координаторка допомоги біженцям при соборі Святої Софії. Незважаючи на те, що за її плечами – економічна освіта, здобута в Україні, та навчання суспільних наук в одному з Папських університетів в Римі, волонтерська діяльність при соборі Святої Софії поставила перед нею нові серйозні виклики. «Є такі моменти, – ділиться наша співрозмовниця, – коли я розумію, що всіма методами, передбаченими укладом людського життя, неможливо вирішити якусь ситуацію, і тоді я прошу Бога: “Зроби щось!” і Він допомагає».

Молитва до Пресвятої Діви Марії

До молитви на вервиці, що відбудеться у вівторок о 18:00 перед статуєю Марії Цариці миру в базиліці Santa Maria Maggiore, приєднаються завдяки потоковій трансляції вірні, що зберуться у соборі Зарваницької Матері Божої в Україні, соборі Пресвятої Богородиці Спасіння в Іраку, катедрі Марії, Цариці Аравії в Бахрейні, а разом з ними – відомі міжнародні Марійські святині на всіх континентах.

Оксана Бойко пригадує, що в юності часто ходила до Зарваниці, а коли навчалася в Римі, то ходила на Святу Месу в ту саму базиліку, де разом зі своєю сім’єю проказуватиме десятку на вервиці. Постать Діви Марії постійно супроводжує її родину. «Вже від дитинства в мене було таке відчуття, що Вона завжди була присутня в нашій хаті: через ікони, через статуї Матері Божої, які почали відновлювати в наших селах на початку 90-х років. Ті відновлені статуї і каплиці були для мене справжнім чудом і немов би мостом, що єднав мене з попередніми поколіннями, які були свідками їхнього спорудження. Моя бабуся розповідала: “Сюди приходила моя мама, а сюди ми приходили на маївку, коли були малими”. І досі місяць травень є для мене особливим: чистим, таким, що дихає надією, і тісно пов’язаним з постаттю Божої Матері».

Молитва за мир

«Моє серце насправді торкає той факт, що я зі своєю родиною буду мати нагоду помолитися з усією Церквою за мир в усьому світі, – ділиться Оксана на завершення, – за мир, який я, можливо, не цінувала, бо не розуміла, що означає переживати війну. Я маю дуже велику надію, що ця спільна молитва зможе змінити ту ситуацію, яка є тепер, і принести мир. Моїм прагненням є те, аби поняття війни більше не розглядалося в світі. Але мир дуже крихкий, тому за мир потрібно молитися постійно і слід докладати зусилля для того, аби його зберегти і не допустити війну».