Українські християни мали б активніше інформувати християн ЄС про небезпеку путінізму

Новий тиждень приніс не зовсім приємну новину для українських католиків: на праймерізі в консервативній французькій партії «Союз за Народний Рух» переміг Франсуа Фійон. Практикуючий католик, прихильник сімейних цінностей, пролайфер, який уже був прем’єр-міністром Франції під час президенства Ніколя Саркозі та який продемонстрував, що на практиці збирається захищати християнські та національні цінності у Франції. Оглядачі пишуть про його дуже ймовірний успіх на наступних президентських виборах. Проте… він готовий до пошуку компромісів з Москвою.

Для України це не зовсім приємний факт. Але він змушує задуматись над серйознішою проблемою. В Європі є досить багато християн, які в путінському режимі бачать союзника у своїй боротьбі проти засилля ліволібералів у європейських суспільствах. І єдиним активним голосом, який старається пояснити, що путінізм для Європи є такою ж небезпекою, які і культурний марксизм, є д-р. Анка-Марія Цернеа – румунська греко-католичка.

А де ж голос українських католиків обох обрядів, де голос протестантів? Де активні дії з роз’яснення реальної ситуації?

А їх, виглядає, просто немає. Адже легше за все наліпити на людину етикетку «путініст», бо це не потребує великих зусиль, часу і грошей. Складається неприємне враження, що на цю проблему не звертають уваги. Але така бездіяльність на цьому «фронті» може завдати багато неприємностей українським християнам.

Певно, що і Всеукраїнська рада церков та релігійних організацій мала б взяти до уваги цю проблему й почати робити серйозні рухи у цьому напрямку, тим більше, що новий політичний сезон на Заході обіцяє реванш консерваторів. Те ж саме стосується й окремих конфесій. Адже проблема є, бо консервативні християни Заходу не розуміють загрози, яку для європейської цивілізації несе путінський режим. Вони хоча й добре розуміють небезпеку, яку для їхніх суспільств несе розгул ліволіберальної ідеології та неконтрольована міграція, однак не орієнтуються в тому, що таке Московія. Ліволібералізм вони випробували на власній шкірі, але не і московитську окупацію.

Щоб українські християни змогли пояснити, яку небезпеку для європейської цивілізації несе путінський режим, треба кликати союзників – християн посткомуністичних держав. І саме з них потрібно розпочати справу просування інтересів українського християнства в консервативних європейських колах. Ця проблема дійсно нагальна. Якщо її ігнорувати, то українське християнство ризикує, у людському сенсі, опинитися один на один з кремлівським монстром.

о. Орест Дмитро Вільчинський