Жан Ваньє, засновник спільнот «Лярш», помер 7 травня о 2.10 год ночі в Парижі, де був госпіталізований, у колі найближчих людей. Про це оголосили Елісон Лідсей Кросс та Стефан Поснер, провідники Ляршу Міжнародного.

Жан Ваньє народився 10 вересня 1928 року у Женеві. У віці 13 років вступив у Королівський воєнно-морський коледж Британії у Дортмунті. У 1945 році, коли його батько був послом Канади в Парижі, а мати - делегаткою Червоного хреста, Жан був серед групи людей, які зустрічали в‘язнів з концентраційних таборів. Його батько, Ґеорґ Ваньє був призначений генеральним губернатором Канади у 1959.

Жан покинув морську справу у 23 роки, «щоб наслідувати Ісуса і працювати для поширення миру». У 1962 році отримав докторат з філософії. У 1964-му, маючи 26 років, Жан вперше зіткнувся зі світом неповносправності завдяки капелану одного психіатричного закладу. Його вразила несправедливість, яку зносили особи з інтелектуальною неповносправністю, тож він залишив навчання і почав працювати з ними. «Я відвідував психіатричні заклади і відкривав великий світ терпіння, якого раніше взагалі не бачив. Раніше я жив у світі морського флоту, який був націлений на ефективність, або ж у інтелектуальному світі навчання. Але відвідуючи ті заклади я опинився у іншому світі, який кликав, і це було для мене потрясінням», згадував про цей час Жан Ваньє.

У серпні 1964 року він запросив Рафаеля Сімі та Філіпе Су, двох осіб з розумовою неповносправністю, залишити інтернат і розпочати життя з ним у невеликому домі у Тролі-Бруіль у департаменті Уаза. Цей дім Жан назвав «L`Arche» (з французької означає  «Ковчег»). «Лярш» існував на засадах ділення з ближнім простого щоденного життя, взаємодопомоги та дружби. «З першого ж дня, відколи я оселився у будинку, я мав відчуття наче я в себе вдома, наче закінчилася моя тривала подорож і я досягнув цілі», - казав Жан Ваньє.

У ті часи більшість осіб з розумовою неповносправністю або були сховані у родинних будинках, або поміщені у великі інтернати. Опираючись на свій щоденний досвід, Жан Ваньє свідчив про неочікуваний дар цих осіб, яких суспільство відкинуло. З часом його виступи по цілому світу відкрили їхній цінний та важливий вклад у суспільство та його розвиток. Жан Ваньє зумів використати у служінні для людей з інтелектуальною неповносправністю як в релігійних, так і світських, професійних чи політичних колах силу свого красномовства, інтелігентність, силу духу.

Малий будинок «Лярш» швидко став замалим, аби прийняти волонтерів, вражених виступами Жана, а також осіб з розумовою неповносправністю, які раділи з можливості покинути інтернати, де мучилися у важких умовах. «Вогнища» спільнот помножилися у Тролі, а згодом і у Франції та світі: в Канаді спільнота з’явилася у 1969-му, в Індії – у 1970-му, на Березі Слонової Кістки у 1974-му, на Гаїті – у 1975-му, в Австралії – у 1978-му... Те мистецтво «життя разом» започатковане через Жана Ваньє, Рафаеля та Філіпе, розповсюдилося по всюди – на п’яти континентах, у найрізноманітніших релігійних та культурних контекстах. Сьогодні «Лярш» є Федерацією 150 спільнот у 35 країнах.

Водночас Жан не перестав публікувати свої тексти, говорячи, у такий спосіб, про гідність осіб з розумовою неповносправністю та їх місце у суспільстві.

У 1971-му році Жан заснував «Віра і Світло» разом із Марі-Елен Матьє. Це рух, який щомісяця збирає осіб з інтелектуальною неповносправністю, їхні родини та друзів. Сьогодні існує понад 1600 таких груп у 80 країнах.

У 2000 році Жан створив товариство «Інтеркордія», яке пропонує молодим особам провести рік місії солідарності у міжкультурному контексті. Ця місія має допомогти їм «практикувати мир».

Жан перестав належати до виконавчої гілки керівництва «Ляршу» та «Віра та Світло» у 1981 році. Відтоді присвятив себе місії посередника та свідка братерства з найбіднішими. Приймав у себе чимало гостей з цілого світу, відомих чи маловідомих, бідних або ж багатих, інтелектуалів та тих, які живуть з розумовою неповносправністю, віруючих та атеїстів, тих, які мали потребу розмовляти та рефлектувати з ним. Його вплив набирав ваги у церковних, релігійних та міжурядових інститутах. Його остання конференція в ЮНЕСКО у 2015 році стосувалася теми «життя разом».

Жан регулярно публікував напрацювання, у яких ділився своїми свідченнями духовного філософа, який жив зі слабшими. Його книжки перекладено на 29 мов. В українському перекладі можна прочитати такі його праці, як «Дорога додому», «Потойбіч депресії», «Спільнота: місце радості та прощення», «Бути людиною», «Прийняти дар убогих», «Розбите тіло», «Глибока рана в людському серці», «Я йду з Ісусом»

Жан Ваньє отримав численні нагороди, зокрема орден Почесного легіону, орден Канади, нагороду «Pacem in Terris» у 2013-му році, а також Темпелтонівську премію у 2015-му році.

Україну Жан Ваньє відвідував тричі. Вперше у 1990 році, пізніше в 2002 та 2007. На сьогоднішній день, в  Україні є дві спільноти Ляршу у Львові та Тернополі, а також у стані проекту спільнота в Ужгороді. Ідею Ляршу в Україну привезла на початку 90-х років минулого століття Зеня Кушпета, канадійка українського походження. У 1998 році почала свою діяльність перша майстерня у Львові. В 2008 році львівську спільноту прийняли до Міжнародної Федерації Ляршу. Сьогодні це 4 майстерні, одна денна програма для людей з глибокою розумовою неповносправністю, а також будинок підтриманого тимчасового проживання. Загалом Лярш у Львові об’єднує 62 людей з розумовою неповносправністю, яких в спільноті називають Друзями.

Спільнота в Тернополі є дуже молода. Офіційно до Міжнародної Федерації увійшла в 2018 році. Поки що це одна майстерня, яка об’єднує 12 людей з розумовою неповносправністю.

За додатковими коментарями можна звернутись до Лесі Ларікової, провідника спільноти «Лярш-Ковчег» у Львові (098 948 28 19).