«Усе в нього діялось за Божою волею і за Божою ласкою»
  • Птн, 21/09/2018 - 09:49

20 вересня 2018 року в приміщенні Львівської семінарії Св. Духа відбулася перша наукова конференція «Пам‘яті Слуги Божого о. Кирила Селецького», організована Згромадженням сестер св. Йосифа ОПДМ, УГКЦ. Зібраній аудиторії було представлено життя і діяльність неординарного пастиря через призму досліджень науковців: богословів, істориків та філологів, серед яких миряни й духовенство.

«Усі ми прийшли сюди з якимось почуттям єдності з о. Кирилом Селецьким, щоб подивитися на його особу очима людини 21-го століття.» Такими словами відкрив першу наукову конференцію про Слугу Божого єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир (Груца). Осмислення постаті о. Селецького, а особливо його творів, серед яких видання першого Катехизму українською мовою, якраз на часі й перегукується з тематикою цьогорічного Синоду єпископів УГКЦ - катехитичним служінням, - зазначив архиєрей. Привітальне слово від владики Михаїла (Колтуна) виголосив о. Василь Крушельницький, голова комісії беатифікації та канонізації святих Сокальсько-Жовківської єпархії.

Кандидат історичних наук п. Вікторія Чорнописька, описуючи о. Кирила як душпастиря, відзначила, що його ігнорування кар‘єрним ростом,  відкритість до простих селян, дбання про устрій храму згідно церковних канонів, новаторство в заснуванні перших місійних жіночих згромаджень стали викликом для тогочасного духовенства. Своїм служінням він доказав, що маленька віддалена сільська парафія (Жужель і Цеблів) може стати полем великих можливостей. Результат плідної праці священика можна виміряти великою кількістю осіб, які за життя були добрими християнами, а після смерті прославили Бога. Серед духовних дітей о. Селецького – вписані назавжди в календар святих блаженні преп. мчч. Олімпія і Лаврентія.

Ознакою успішності сучасної людини є капітал. Капіталом о. Селецького, як він сам писав, були не маєтки, гроші чи людська слава, а гаряча любов до свого народу і сильна віра в Боже провидіння.

Цю велику віру в Боже провидіння та безмежну довіру до Творця відмітив майже кожен доповідач конференції, бо вона, за словами самого праведника, «мерехтіла, немов зірка, на небосклоні  його душі». Саме ці чесноти допомогли Слузі Божому розпочати справу заснування сестер Служебниць (1892 р.) та сестер св. Йосифа (1898 р.) й не відступити у важкі хвилини. Про те, як «багато часу посвячував на плекання тої ще тоді ніжної рослинки» Згромадження сестер Служебниць НДМ розповіла п. Наталія Колб, канд. історичних наук Інституту українознавства ім. І. Крип‘якевича НАН України. Він подбав не лише про уклад перших монаших правил та придбання дому для сестер, але й увесь свій вільний час присвячував духовній і світській науці молодих кандидаток та впорядкуванню саду навколо нового монастиря.

Цікавою виявилася доповідь о. Єроніма Грома, ЧССВ про багаті й тривалі стосунки між о. Селецьким та Чином св. Василія Великого. Навів факти з хронік про взаємну пошану між ігуменом Кристинопольського монастиря та парохом сіл Жужеля й Цеблова.

Як поєдналися дороги Слуги Божого о. Кирила, Праведника Андрея й блаженного свщмч. Климентія Шептицьких розповів п. Іван Матковський, д-р філос. наук «ЛП».  Митрополит Шептицький благословив діло заснування перших місійних чернечих Згромаджень УГКЦ о. Селецьким та продовжив його через відродження студійського монашества та благословення на почин багатьох інших місійних чоловічих і жіночих спільнот богопосвяченого життя. Напевно, не випадковим був факт співпадіння дати відкриття першого дому Служебниць на свято Успення Пречистої Діви Марії в 1892 р. та дияконських свячень монаха-василіянина Андрея Шептицького. У 1906 році отець-пралат Кирило взяв участь у першому паломництві українців до Святої Землі, організованим Митрополитом Андреєм.

Розкриття теми літературної творчості о. Селецького розпочав родич Слуги Божого о. Олег Кіндій, д-р. патристичного богослов‘я УКУ. Його доступні усім та надзвичайно глибокі твори про життя видатних церковних, історичних та культурних діячів («Життя св. Івана Золотоустого», «Праведний Товія», «Життя Йосифа Гайдна», «Життя Авраама Лінкольна» та ін.) подають приклад осіб сильної волі й наполегливої праці, доброго християнського життя. У книзі «Життя доброї законниці» (1908), що є адаптованим твором Кароля Андрея Боско, о. Кирило уміло поєднав думки східних і західних отців: Василія Великого, Климентія Олександрійського, Томи Аквінського, Ігнатія Лойоли та ін.

О. Полікарп Марцелюк, ЧСВВ описав велич праведника в контексті виклику доби «Весни народів», доби модерного мислення. Отець Кирило зумів знайти підхід до тогочасної молоді через зображення прикладу св. Івана Боско.

Із жаром душі і серця, на основі архівних даних та живих свідчень про духовного Батька сестер-йосифіток виступила с. Стефанія Марко на тему «Сучасне осмислення духовної спадщини о. Кирила Селецького». Духовність Слуги Божого можемо пізнати в першу чергу з його літературних творів, листів, записок. Вони наскрізь передають його душевні пережиття та велике уповання на Бога. «Усе в нього діялось за Божою волею і за Божою ласкою», бо він лучився зі своїм первовзором – Ісусом Христом. Дар слова, духовного батьківства, розпізнання, мудрості потягали інших священиків. Співпрацюючи тісно з о. Кирилом, на початку ХХ ст. о. Олександр Дикий став засновником сестер Пресвятої Родини, о. Іван Жигаль – сестер священомученика Йосафата, о. Зенон Каленюк – згромадження Дітей Марії для лемкинь.

Перлиною Ювілейного року відзначення 100 річчя з дня переходу до вічності о. Кирила стало видання першого тому його творів. Збірник презентував у другій частині конференції упорядник п.  Ігор Розлуцький, викладач Дрогобицького ДПУ. Книга видана в Дрогобицькому видавництві «Коло». Розпочато роботу над другим томом, в який увійдуть статті, публіцистика та епістолярна спадщина Слуги Божого. Про «ізмарагди» мовостилю отця як письменника доповіли мовознавці п. Ірина Дмитрів та п. Марія Стецик. Занедбання рідної мови о. Кирило вважав гріхом проти четвертої Заповіді Божої. Саме цій заповіді він присвятив найбільше творів для виховання дітей та молоді.

Прослухавши виступи доповідачів, учасники конференції переконалися, що «Господь для розширення свого Царства тут на землі не уживає сильних світу цього», а простих, сповнених безмежної довіри до Нього осіб. На закінчення, молитву за прославу Слуги Божого о. Кирила підніс єпископ-помічник Сокальсько-Жовківської єпархії владика Петро (Лоза).

С. Євфросинія Сеник, ЗССЙ